Скандал навколо цін на молоко: чого прагнуть ферми та переробні заводи

Автор: Юлiя Далецька

На початку лютого виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур заявив, що виробники молока на тлі дефіциту підняли ціну на сировину на понад 40%. При цьому рентабельність виробництва молока наприкінці 2024 року сягала 35-40%, а інколи й 70%. Зі свого боку виробники молока розкритикували слова виконавчого директора СМПУ. У соцмережах сколихнув скандал.

У 2024 році молочна продукція показала рекордні цифри зі зростання цін. Тільки у грудні рік до року вершкове масло здорожчало на 33,9%, молоко – на 18,8%, сири – на 16,2%. Восени учасники молочного ринку називали ситуацію з цінами істеричними. У грудні ціна за літр сировини молока сягав понад 20 грн без ПДВ. У другому півріччі подорожчання сировини сягнуло 40%.

Станом на кінець січня 2025 року ціни на молоко-сировину екстра ґатунку суттєво знизилися – до 18,5 грн літр без ПДВ – щонайменше на 1,5 грн у порівнянні з груднем. У лютому ціни продовжили падати, і наразі коридор закупівельних цін на сировину становить від 16 до 16,90 грн за літр. На березень переробні підприємства анонсують подальше зниження – до 15,8-16,4 грн.

Попри те, що істеричний пік цін на молоко залишився в минулому, суперечки навколо цього не вщухають і досі.

Молочний скандал

Зокрема, на початку лютого в інтерв’ю Економічній правді виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур заявив, що це виробники молока на тлі дефіциту підняли ціну на понад 40%. При цьому переробники були змушені брати в них сировину, а споживачі не могли купувати таку дорогу продукцію, тому частина товарів пішла на експорт. Але експортні ціни згодом теж просіли.

За результатами 2024 року збитки молочних переробних підприємств становили мільярд гривень, водночас, за словами Дідура, рентабельність виробництва молока наприкінці 2024 року сягала 35-40%, а в моменті – й всі 70%.

Зі свого боку виробники молока розкритикували слова виконавчого директора СМПУ. В Асоціації виробників молока наголошували, що ціни на сировину формують саме заводи, і ферми не можуть диктувати свої умови, адже молоко "швидкопсувний продукт, який не може почекати на складі кращої кон’юнктури чи слушного моменту як зерно".

За словами генеральної директорки АВМ Ганни Лавренюк, неймовірний стрибок цін наприкінці 2024 року трапився на фоні перегрітого попитом на експортне масло ринку та неузгодженості дій між самими переробниками.

"Переробні підприємства-експортери масла, намагаючись збільшити обсяги поставки молока-сировини, пропонували молочним фермам підписувати з ними контракти з дуже високим кроком збільшення ціни, тим самим розганяючи їх. А ті заводи, продукція яких зорієнтована на внутрішній ринок, в умовах конкуренції за сировину зі своїми колегами-експортерами, змушені були підтримувати таке підвищення, щоб не скоротити обсяги виробництва готової продукції", – зазначила вона у коментарі "БізнесЦензору".

У Спілці переробників визнають, що зовнішній чинник, зокрема, високий попит на вершкове масло в Європі влітку 2024 року, дійсно став драйвером до зростання ціни на сировину в Україні.

"Жири в Європі зросли на 30%, відповідно частина заводів переорієнтувалася на експортні поставки, які були рентабельні. Адже без експорту, галузь не виживає. Якщо в Україні вони (переробні заводи) працюють з мінімальною маржинальністю, то свій прибуток вони наздоганяють за рахунок експорту. І для внутрішнього споживача це добре, адже завод отримує рентабельність коштом зовнішнього гаманця", – наголосив у коментарі керівник експертно-аналітичної служби СМПУ Леонід Тулуш. Утім, пояснити, чому ціни на сировину в Україні вийшли з-під контрою, за його словами, важко.

Читайте також: "Великий потенціал": Для стабільності молочної галузі необхідно збільшувати виробництво молока

Щодо рентабельності ферми визнають, що зі зростанням цін на сировину прибутки дійсно збільшуються, але не в таких обсягах і на короткий період.

"Ну якщо рахувати чисто кормову, то в листопаді 2024 ми справді мали під 70% маржу, проте після врахування адміністартивних та загальновиробничих затрат, а також банківських відсотків – реально 30%. І це лише один найкращий місяць за останні 10 років, коли були цілі роки з чесним пролетарським нулем", – зазначив генеральний директор СТОВ "Перемога" Дмитро Соломаха у Facebook.

До того ж в АВМ наполягають, що Спілці переробних підприємств надали хибні експертні дані, які не мають під собою вибірки реальних цифр і є "суб’єктивною думкою одного експерта". Утім, такі тези, за словами Лавренюк, можуть вводити в оману цілі бізнеси. Адже з одного боку обидві асоціації говорять про дефіцит сировини та гострої необхідності інвестицій в технологічне переоснащення галузі, а з іншого – "суперрентабельність у 70%".

Ще однією гострою темою для суперечок стало різке зниження ціни на сире молоко у 2025 році. Як зазначалося на початку статті, на сьогодні кілограм сировини продають у межах 16-16,9 грн без ПДВ. Тобто з кінця грудня ціни обвалилися на майже 4 гривні.

Фермери наполягають, що зниження цін мало би відбутися плавно і досягти позначки 16,7-17 грн/кг орієнтовно у квітні-травні. З огляду на те, що ціни вже сьогодні нижчі за очікувані, виробники молока підозрюють переробників у ціновій змові.

Водночас у Спілці молочних підприємств пояснюють обвал цін логікою ринку, збитками заводів та зменшенням попиту з боку споживачів, чия купівельна спроможність в умовах війни, інфляції та збільшення податків стабільно падає.

"Очевидно, що після таких цінових піків, ціни віскочують назад. Заводи порахували свої збитки за четвертий квартал 2024 року і побачили, що просто не витягують цю вартість. Так, виробники не задоволені через зниження ціни. Але ціну визначає ринок", – наголосив керівник експертно-аналітичної служби СМПУ Леонід Тулуш.

Читайте також: Інфляція та блекаути: головні виклики молочної галузі у 2025 році

При цьому він додав, що ціни на сировину наразі вищі, ніж були в червні 2024 року, тобто до початку різкого зростання. Тож, фермери все одно залишаються у виграші.

Як у коментарі "БізнесЦензору" зазначив виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур, інших орієнтирів, крім спроможності внутрішнього споживача і ціни на окремі молочні продукти на експорт, для формування ціни на сировину немає. "Для стабільності потрібно, щоби заробляли всі в ланцюгу "виробник молока – переробник – рітейл", а не окрема ланка", – підкреслив він.

У чому представники обох асоціацій мають спільну думку, так це в тому, що така волатильність цін шкодить усім учасникам ринку – насамперед, через неможливість спланувати діяльність хоча б у короткостроковій перспективі. Тому СМПУ та АВМ виступають за переговори та домовленості, адже виробники та переробники залежать один від одного, як не крути.

Чому молоко таке дороге

Найбільшу частку у структурі собівартості молочної сировини займають корми. Традиційно для України ця складова сягає 60-70%. Утім, за підсумками 2024 року частка кормів у собівартості молока зменшилася до 50%, але не за рахунок їх здешевлення, а у зв’язку із суттєвим зростанням витрат на паливо, зарплати працівників, ветеринарні препарати та електроенергію.

За даними АВМ, минулого року витрати на зарплати та податки виросли на 50-60%, електроенергію – на 420%, враховуючи відключення влітку та цілодобову роботу генераторів; на ветеринарні препарати витрати зросли на 60%, транспортні та лабораторні послуги – від 70 до 90%. Тобто собівартість виробництва молока сировини дуже суттєво зростає.

Також за словами гендиректорки АВМ Ганни Лавренюк, на ціну сировини впливають нові євроінтеграційні вимоги, пов'язані з екологізацією виробництва, з обов'язковим дотриманням вимог щодо благополуччя тварин. Це все вимагає додаткових інвестицій, а як наслідок, і витрат.

Водночас на умовній пляшці молока на поличці молочна ферма заробляє 10%, переробний завод – 10%, а торгівельна мережа – понад 40%, що включають в себе торгівельну націнку та бонуси від переробних підприємств, що, за словами учасників ринку, є несправедливим.

Читайте також: Подорожчання молока впливає на конкурентність української молочної продукції, – СМПУ

Молочні заводи намагаються вести перемовини для перегляду умов контрактів з ритейлом, щоб збити націнки на молочку (наприклад, коштом більших націнок на алкоголь чи тютюн) або переглянути маркетингові договори. Утім, мережі не йдуть на компроміси та користуються позицією сили. Адже понад 80% продукції продається саме в магазинах мереж, і втративши контракти завод просто залишиться без споживача. Крім того, мережі часто затримують платежі за молочні продукти на 60-120 днів, хоча за домовленостями оплата не може перевищувати 30 днів з моменту поставки товарів. При цьому ритейл вимагає авансові платежі за нові маркетингові договори, тим самим, фактично, кредитуючись за рахунок переробних підприємств та заганяючи їх у збитки. 

Молочники закликають ухвалити відповідний закон про торгівлю, який би захищав права виробників молочних продуктів, включаючи обмеження на розмір маркетингових платежів та штрафи за невиконання договорів постачання. Утім, він досі не ухвалений.

Переговори та план на майбутнє

З огляду на цінові гойдалки та взаємні звинувачення, ферми та заводи погоджуються, що суперечками проблем не вирішити, тож необхідно розробляти стратегію для майбутніх взаємних відносин.

Як наголосив керівник експертно-аналітичної служби СМПУ Леонід Тулуш, варіантом розв’язання проблеми з високою волатильністю цін, може бути зміна формату співпраці між виробниками та переробниками молока.

Зокрема, йдеться про формування "довгих" договорів – з мінімальним строком дії понад пів року та санкціями за їх дострокове розірвання однією зі сторін. Це збереже учасників від гонитви за сировиною та пошуком кращої ціни.

Також можна використовувати договори, розроблені асоціаціями, у яких би в уніфікованому порядку прописувались ключові умови постачання, обов’язки та відповідальність сторін.

Крім того, за словами Тулуша, зміни могли б передбачати формування строкового та спотового ринків молоко-сировини за рахунок визнання права "першого покупця", а також визначення частоти та глибини перегляду цін, забезпечення справедливого розподілу доходів від реалізації молокопродуктів між усіма учасниками ланцюга постачання та збуту.

Тим часом в Асоціації виробників молока наголошують, що, в першу чергу, важливо напрацювати дієву дорожню карту молочної галузі загалом: "Ідеться не стільки навіть про ціну на молоко-сировину, яка вона зараз і як вона змінюється. Ключова тривога для молочних ферм – відсутній діалог та спільне бачення майбутнього галузі між виробниками і переробниками", – підкреслює Лавренюк.

За її словами, без реструктуризації всієї галузі, підвищення технологічності та конкурентності кожної ланки, Україна матиме нову хвилю скорочення поголів’я, а затим – і заводів.

Читайте також: Імпорт молочної продукції зріс до рекорду за останні три роки

За прогнозами експертів, до 2033 року у ЄС через масове закриття молочних ферм на тлі посилення екологічних вимог та неможливістю дрібніших ферм їх виконувати, існуватиме дефіцит сировини на рівні близько 9 млн тонн. Потенційно Україна могла б закрити цей дефіцит – і сировини, і продуктів. Але для цього важливо мати спільне бачення, як скористатися таким вікном можливостей.

Крім того, гендиректорка АВМ нагадує, що з 1 січня 2026 року в Україні включається контроль за цілою низкою євроінтеграційних законодавчих вимог, як до виробників молока, так і до переробних підприємств. Є прогалини, які варті уваги.

Виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур погодився, що прийшов момент для формування нових відносин між учасниками ринку.

"Для всіх зараз час переусвідомлення і перехід на нові відносини. Тим паче видумувати нічого не потрібно. Є практики ЄС, закріплені відповідними директивами – і щодо формування ціни, і щодо порядку укладання договорів, і щодо взаємовідносин з рітейлом", – наголосив він.

За попередніми домовленостями, наступна зустріч між молочними виробниками та переробниками запланована на початок березня.