Виконавчий директор EUSTAFOR Борковські: Якщо українські лісгоспи зібрати в єдине підприємство, лісове господарство буде сильнішим і керованим
Інтерв’ю з виконавчим директором Європейської асоціації державних лісів EUSTAFOR. Асоціація заснована у 2006 році національними операторами державних лісів чотирьох країн: Metshallitus (Фінляндія), Office National des Forets (Франція), Latvijas Vasts Mezi (Латвія) та sterreichische Bundesforste AG (Австрія).
Якою має бути реформа українського лісового господарства? Питання продовжує обговорюватись на всіх рівнях. Висловлюються і бізнес, і експерти. Є підтримка процесу реформи від міжнародних партнерів України. Є політична воля керівництва країни змінити застарілу, ще радянську систему лісгоспів.
З огляду на те, що для України пріоритетним є наслідування найкращих європейських практик, ми поговорили з виконавчим директором Європейської асоціації державних лісів EUSTAFOR Пйотром Борковські про те, як працює лісова галузь в ЄС.
Асоціація заснована у 2006 році національними операторами державних лісів чотирьох країн: Metsähallitus (Фінляндія), Office National des Forets (Франція), Latvijas Vasts Mezi (Латвія) та Österreichische Bundesforste AG (Австрія). Сьогодні Асоціація об’єднує 36 членів з 25 європейських країн. Основна функція EUSTAFOR — слугувати платформою, на якій члени Асоціації можуть обмінюватись досвідом та вчитись один в одного.
- Пане Борковський, в Україні сьогодні жваво обговорюється реформа лісової галузі за європейським зразком, яка передбачає створення національної лісової компанії. Ваша асоціація об’єднує державний лісовий сектор в країнах ЄС. Які рекомендації ви можете дати нашій країні?
- Європейська асоціація державних лісів (EUSTAFOR) об’єднує лісові компанії, підприємства, агентства, які мають різні типи структурного та правового регулювання. Асоціація не обмежується лише Європейським союзом, серед наших членів є представники Норвегії, Сербії, Боснії та Герцеговини. В деяких країнах нашими членами є державні інституції — відповідні підрозділи в міністерствах. В інших країнах це агенції або державні підприємства. Типової європейської моделі управління лісним господарством не існує, все залежить від багатьох факторів.
- Наскільки поширеною є модель, коли державними лісами опікується оператор, який є комерційним підприємством?
- Схожа модель створена у Латвії, Литві (впроваджена там нещодавно), а також у Словенії, Австрії, Баварії (Німеччина), Швеції, Ірландії. Це означає, що державні ліси працюють як комерційні підприємства. Зазвичай вони мають раду директорів, що є обов’язковим з точки зору місцевого законодавства. Вони функціонують як бізнес-структури, сплачують податки.
- Чи має законодавство ЄС або ваша асоціація певні рекомендації щодо діяльності таких державних лісових компаній?
- Все вирішується на рівні місцевої влади, законодавчих органів (парламентів), урядів держав — членів ЄС. Як організувати та управляти лісними угіддями держави, визначає кожна окрема країна. Як офіційний представник асоціації я не можу визначати, яку саме модель має використовувати та чи інша країна. Ми з повагою ставимось до будь-якого типу організації. Проте, я можу поділитись моїмидумками з цього приводу. Для мене основними факторами, які визначать успішність моделі, є розмір структури, що здійснює управління державними лісництвами, а також механізм її фінансування: здійснюється фінансування напряму з державного бюджету чи ні.
- Велика компанія - це добре чи погано?
- На мій погляд, найефективнішими моделями є такі, в яких працює одна велика організація, що здійснює управління лісовими угіддями усієї країни та відділення якої знаходяться в регіонах (на місцях). Приблизно така форма управління державними лісництвами існує в Польщі, Латвії. З точки зору якості менеджменту, якості інфраструктури, рівня заробітної платні — найефективніші ті організації, бюджет яких не залежить від державного бюджету. Якщо фінансування залежить від держбюджету, завжди виникає проблема — чи достатньо вони отримають коштів від держави, щоб покрити усі свої витрати та ще й інвестувати.
- Чому ж тоді, на ваш погляд, всі країни не беруть на озброєння саме цю модель - великої компанії з окремим фінансуванням?
- Якість лісів в країнах ЄС різна. У Центральній, Східній Європі або на півночі Європи лісове господарство —це прибуткова діяльність. А Сардинія в Італії ніколи не зможе вийти на рівень самофінансування або фінансової ефективності, тому що якість деревини цього острову ніколи не дозволить отримати достатньо грошей при продажах.
- Тобто там, де лісова галузь може бути прибутковою, ефективніше створювати сильні комерційні структури? А там, де ліси потребують дотацій, галуззю мають опікуватись агенції та інші державні інституції?
- Саме так. Стосовно ситуації в Україні — вона неоднорідна. Захід країни має великі площі лісів, і місцеві умови сприятливі для їхнього відтворення. На південному сході лісів набагато менше, а умови значно гірші.
- Але загалом, згідно з даними Державного агентства лісових ресурсів, галузь є прибутковою.
- Отже, ви сміливо можете орієнтуватись на польську модель, де існує єдина система управління на всю країну. Це, здається, 436 лісових господарств, які підпорядковані штаб-квартирі у Варшаві. Вони не залежать від державного бюджету, отримують гроші від регіонів, де якість деревини є високою, а потім здійснюють перерозподіл для всіх підрозділів відповідно до потреб кожного господарства. Як і в Україні, деякі лісові господарства у Польщі не можуть заробляти достатньо грошей, щоб покривати свої видатки, та не можуть існувати поза рамками великої компанії.
- Як розподіляються повноваження у Польщі між регіональними структурами та центральним офісом?
- У Польщі існують три рівні, на яких ведеться робота в лісових угіддях. Нижчий рівень, середній (17 регіональних дирекцій, роль яких здебільшого координаційна та комунікаційна) і вищий — генеральна дирекція, керівник якої відповідає за всю роботу на лісових угіддях країни. Це не підприємство в чистому вигляді, це гібрид, назвемо його так, по управлінню державними лісами. Я б сказав, що регіони напівнезалежні, тому що, коли йдеться про менеджмент лісових угідь, кожен місцевий керівник має виконувати усе, щовказано в плані заходів, який визначений центральним офісом. Існує досить сильна координація з боку генеральної дирекції через регіональні центри, особливо коли йдеться про програми розвитку державних лісів.
- А щодо продажу деревини?
- Існують різні категорії клієнтів — регіональні, місцеві та клієнти на рівні всієї країни. Тому, в залежності від рівня, координацію іноді здійснює регіональна дирекція, а іноді — генеральна дирекція. Організують онлайн-аукціони для продажу майже усіх видів матеріалів. Існує також система категоризації клієнтів, причому історія економічного співробітництва є одним з параметрів, коли система розподіляє доступний обсяг деревини для різних клієнтів на цих онлайн-аукціонах. Наприклад, "International Paper" — це клієнт державного рівня, але можуть бути й не такі великі клієнти, клієнти регіонального рівня, які купують сировину у низки структур в регіонах.
- Загальна економічна політика визначається на центральному рівні? Інвестиції у закупівлю спецтехніки тощо?
- На регіональному або центральному. Тому що тут задіяно бюджет, кошти. Загальний кошторис організації завжди створюється й координується на рівні генеральної дирекції, а підпорядковані одиниці (на регіональному чи місцевому рівнях) мають слідувати визначеній керівництвом економічній політиці.
- В Україні дехто вважає, що систему лісгоспів краще залишити — мовляв, якось же воно працює, люди звикли.
- Я можу висловити лише власну точку зору, яку я сформував через власний досвід. Наразі у вас існує 157 малих підприємств, лісгоспів, наскільки мені відомо. Якщо вони працюють окремо один від одного, вони являють собою досить невеликі та економічно слабкі структури. Якщо їх усіх зібрати в одне всеукраїнське підприємство, то це підприємство буде сильнішим і краще керованим. Відповідальність за окремий гектар лісу, звісно, повинна, як і раніше, покладатись на голову місцевого підрозділу. А ось для ухвалення стратегічних рішень щодо співпраці з ключовими клієнтами завжди краще мати добре структуровану організацію вищого рівня. Працювати з лісовими масивами — це не тільки заготовляти ліс та продавати деревину, це було б занадто просто й легко. Робота з лісовими масивами — це розбудова якісних практик, впровадження інноваційних рішень, співробітництво з університетами та дослідницькими інститутами, а також фінансування науково-дослідної діяльності. Здійснити все це завжди легше, якщо існуватиме велика організація зі спеціально підготовленим штатом співробітників. Маленькі розрізнені організації не мають спеціалістів з питань розвитку лісових масивів, не мають наукових співробітників, експертів з біорізноманіття тощо. Тому я впевнений, що велика організація буде сильнішою як у фінансовому плані, так і у плані сучасних технологій та кваліфікованого персоналу. В Угорщині, якщо я не помиляюся, є 47 малих лісових підприємств. І нам дуже нелегко координувати навіть їхню роботу, тому що вони досить незалежні та жодна з цих організацій не має особи, з якою ми могли б консультуватись стосовно розвитку європейської політики або законодавства у сфері лісництва. Набагато ефективніше працювати з партнерами в Австрії, Чехії, Естонії з централізованими штаб-квартирами та спеціально підготовленим персоналом. Це дозволяє завжди отримувати якісний зворотний зв’язок. І з цього боку, мені здається ефективнішим мати одне велике підприємство з доброюструктурою та менеджментом. Звісно, це моя особиста точка зору.
- Цього літа в Європі рекордні лісові пожежі. Як нові виклики змінили лісову галузь європейських країн?
- Щодо ефективної боротьби з лісовими пожежами та навіть посухами. Чим більше виходів ви маєте в міжнародну співпрацю, тим ефективніші рішення проблем ви можете отримати. Існують різні фонди, іноді лише для країн ЄС, а іноді для країн —сусідів ЄС, але, щоб мати можливість отримати підтримку цих фондів, необхідно мати добрі контакти та досвічених спеціалістів, які могли б, наприклад, підготувати обґрунтовану заявку. Транскордонне співробітництво є конче необхідним для розв’язання проблеми лісових пожеж, оскільки вогонь перекидається через кордони, а вартість обладнання, яке необхідне для гасіння (наприклад, літаки), є дуже високою. Тому маленькі організації не в змозі протистояти таким викликам, вони мають співпрацювати. Усе це є важливим і необхідним для розуміння того, як організовано роботу з лісовими масивами, що належать державі.
