Керівник ДПЗКУ Василь Коваленко: Коштів на рахунках для погашення наступного траншу китайського кредиту вже недостатньо
В інтерв'ю БізнесЦензор, менеджери ДПЗКУ відповіли на питання, що відбувається зараз із китайським кредитом, як вирішувати цю проблему, скільки вкрав попередній менеджмент і чи можливий розвиток державної зернової корпорації в нинішніх умовах?

У 2012 році команда Віктора Януковича домовилась з Китаєм про $3 млрд кредиту під державні гарантії для "Державної продовольчо-зернової корпорації" (ДПЗКУ).
Половина суми надійшла грошима. $1,5 млрд були надані Україні під 7% річних.
Інша половина мала бути товарним кредитом. "Китайська корпорація машинної промисловості та генеральних підрядів" (China National Complete Engineering Corp, CCEC) мала постачати сюди китайську техніку та матеріали. Втім, товарний кредит так і не був реалізований.
Умови кредиту передбачали, що ДПЗКУ протягом 15 років буде продавати ССЕС близько 6 млн тон зерна щорічно із знижкою в $5 на тоні від індексу китайської біржі.
Не дивлячись на те, що від початку цей проєкт мав перспективи, в подальшому він став одним із символів корупції часів Януковича. Із $1,5 млрд наданого кредиту, близько $300 млн було вкрадено менеджерами ДПЗКУ, яких за 10 років змінилось півтора десятки.
Державна корпорація інвестувала всього близько $40 млн. А $1,05 млрд 5 років пролежали в Укрексімбанку на депозиті. Після того вони пішли в ДПЗКУ, яка стала виплачувати ними вілстки і тіло кредиту.
ССЕС замість 60 млн тон зерна, передбачених контрактом, за 10 років купила всього 6 млн тон. В підсумку, Україна має віддати Китаю близько $3 млрд тіла і відсотків за кредит, яким майже не користувалась. $1,3 млрд вже виплачено, з яких тіло кредиту складає $0,6 млрд. Ще $0,9 млрд "тіла" треба виплатити протягом наступних 5 років. Плюс відсотки. А грошей на рахунках ДПЗКУ вже немає.
БЦ з'ясовував у в.о. голови правління АТ "ДПЗКУ" Василя Коваленка (В.К.) та директора комерційного департаменту Олександра Кучеренка (О.К.), чому співпраця не відбулась і чи доведеться "відкривати" держгарантії?
На які цілі брали $1,5 млрд кредиту від Китаю під держгарантії для ДПЗКУ у 2012 році?
В.К.: Взагалі у 2012 році для ДПЗКУ передбачалось два кредити від китайців по $1,5 млрд кожен. Перший на закупівлю зерна для подальшого перепродажу китайській стороні. Другий – на модернізацію китайцями наших елеваторів, закупівлі у китайців сільгосптехніки, добрив тощо.
Другий кредит деактивований. Гроші лишились у китайському Ексімбанку. Найсмішніше, що ми за нього також платимо комісію. За десять років заплатили близько $1 млн. Загалом тільки на гарантії, комісії, обслуговування кредитів з китайцями пішло близько $25 млн.
Фактично вони за першим кредитом вам дали $1,5 млрд на майбутні поставки зерна. За умовами корпорація має продавати китайській ССЕС щорічно 5,2 млн т. Це обсяг на умовні три роки, якщо зважати на те, що зараз тонна кукурудзи коштує в середньому 8 000 грн? Чому поставки, згідно контракту, розтягнули на 15 років?
О.К.: Це не передоплата за товар. Це кредит на обігові кошти. За них корпорація має закуповувати зерно для ССЕС. Він сплачує ДПЗКУ за товар, які корпорація повертає до себе в обіг.
А який річний обсяг реалізації зерна у ДПЗКУ був, наприклад, за останні два роки?
О.К.: Я не готовий зараз зорієнтувати по обсягу. Корпорація дуже сильно "просіла" через дії попереднього керівництва. Загалом більше 3 млн тон зерна в рік корпорація ніколи не поставляла на експорт.
Тобто з самого початку було зрозуміло, що корпорація не зможе виконати договір. Навіщо брали такі величезні кошти?
О.К.: Для корпорації достатньо мати $300 – 400 млн. Там скоріш за все була інша логіка – взяти другу частину кредиту, модернізувати термінали. Вийти на пропускні потужності у 10 млн тон по року.
Якщо посадити сюди зараз ідеологів цього кредиту, вони б знайшли розумні аргументи. До речі, з кредитом планували для ДПЗКУ створити земельний банк, були достатньо амбіційні плани.
Проте втрутилась політика, події 2014 року. В результаті, другий кредит не розкритий, перший не виконується.
Під який відсоток брали кредит у 2012 році?
В.К.: Спочатку було 4,5% річних і у 2,5% LIBOR (London Interbank Offered Rate, відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами – БЦ).
На підконтрольний державі депозитний рахунок в Укрексімбанку зайшли $1,05 млрд. А в корпорацію було перераховано $450 млн, що пішли в обіг.
Проте, оборотом у $450 млн обслуговувати кредит у півтора мільярда дуже складно. Фактично неможливо.
До 2017 року діяла спецпостанова НБУ та Мінфіну про відсоткову ставку по розміщенню цього мільярду у держбанку. Відсотки за кредитом таким чином перекривались. Потім строк дії постанови закінчився. Його не подовжили.
Ставки за депозитами впали і брати на себе такі зобов'язання держава вже не могла. Ці $1,05 млрд були віддані корпорації. Грубо кажучи, нам повідомили: раніше Укрексімбанк перераховував, сплачував відсотки, тепер корпорація сама їх сплачує.
Довідка
ДПЗКУ є оператором ринку із зберігання, переробки, перевалки та експорту зерна. Створена постановою Кабміну Миколи Азарова в серпні 2010 року. Активи ДПЗКУ формувались на базі майна НАК "Хліб України", що до сих пір перебуває у стані ліквідації.
ДПЗКУ має 5 тис. робітників, 52 елеватори сукупними потужностями зі зберігання у 3,75 млн т зерна. Серед них – два портові елеватори. Це Одеський та Миколаївський зернові термінали. Їх сукупна річна потужність з перевалки складає 2,75 млн т.
Від часу заснування у кріслі голови ДПЗКУ змінилось 14 менеджерів. Колишні очільники ДПЗКУ не затримувались на посаді і року. Їх звільняли в середньому кожні вісім місяців. Деякі з екс-керівників лишаються фігурантами кримінальних проваджень за розтрати майна держкорпорації.
Хто безпосередньо підписував кредитний договір з китайцями у 2012 році?
В.К.: Держгарантії давав тодішній Мінфін (постанова КМУ №857 від серпня 2012 року – БЦ), а підписував тодішній голова корпорації Андрій Барсук (сьогодні – власник харківської торгової компанії "Мєліса" – БЦ).
О.К.: Насправді, те, що підписав Барсук – було нормальним контрактом, вигідним для української сторони. Ненормальним його зробили подальша додаткова угода Томіленко (Валерій Томіленко був в.о. голови ДПЗКУ у 2014–2015 роках – БЦ). Він підписав допугоду, яка все перевернула догори ногами і наклала кабальні умови на Україну.
БЦ: З 2016 року Томіленка судили за розтрату коштів ДПЗКУ, але у вересні 2021 року Вищий антикорсуд (ВАКС) виправдав його. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) готує апеляцію на рішення ВАКС.
Допугода укладалась для того, щоб ДПЗКУ змогла продавати ССЕС ті обсяги зерна, що були прописані в контракті?
В.К.: На думку китайців, корпорація не має і не мала права продавати зерно ще комусь, окрім Китаю. А ось китайці свої умови із закупівлі не виконували і не виконують.
Китай загалом не те, що у ДПЗКУ, в Україні сумарно не закуповує 5,2 млн т зерна по року. У нашого контрагента ССЕС, по-перше, немає такої квоти на постачання українського зерна до Китаю. Це Корпорація машинної промисловості та генеральних підрядів.
Вона настільки непрофільний "зерновий трейдер", що її навіть трейдером вважати не можна. Коли ССЕС закуповує кукурудзу, вона не знає, що з нею далі робити.
Навіщо тоді ССЕС заходила в цей контракт?
В.К.: Це питання до китайців, чому вони маючи профільних трейдерів в Україні, віддали контракт компанії машинної промисловості?
Складається таке враження, що була присутня корупція як з українського, так і з китайського боку?
В.К.: Така підозра дійсно існує. Бо підписуючи такий контракт, ДПЗКУ навіть не мала відповідних пропускних потужностей перевалки, щоб видавати китайцям заявлений обсяг зерна. Тобто, треба було б залучати сторонню перевалку.
З іншого боку, коли у 2012 році підписували контракт, брали ціну на умовах китайської біржі Далянь (Dalian Commodity Exchange, DCE – БЦ). Це внутрішня біржа Китаю. Там ціни набагато вищі від наших.
Ціна далянської біржи навіть при мінус п'яти доларах на тонні дозволила би нам гарно заробляти.
Звідки взялась знижка у $5 з тони від ціни для ССЕС?
О.К.: Це не знижка, ці $5 можна вважати додатковим навантаженням по кредиту, скритими відсотками. Проте Томіленко цю далянську біржу допугодою "винув", залишив мінус $5/т на умовах FOB Чорноморський регіон (в порту відвантаження – БЦ).
Проте тут ринок вузький, з високою конкуренцією. $5/т немає звідки взяти. Це потенційно завжди мінусова ситуація.
Навіщо Томіленку треба було підписувати таку невигідну допугоду?
В.К.: Навіщо було підписувати – не можу вам сказати. Але з 2014 року сталося значне зменшення обсягу кредитних коштів, в першу чергу, за рахунок неповернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами.
Також була фактично вкрадена частина активів. Ми втратили тоді 4 підприємства: три залишились у Криму та один елеватор в ОРДЛО. Але головне – були вкрадені самі кошти тодішнім керівником ДПЗКУ Петром Вовчуком.
Скільки Вовчук вкрав?
В.К.: Близько $115 млн. За тими довідками, що я бачив, загалом збитків завдав під $180 млн. Це втрати з тих $450 млн, що пішли у обіг в 2012 році.
Потім витрачались кошти на розшуки Вовчука. В нас найнято детективне агентство на Кіпрі. Бо через неповернення валютної виручки на нас Мінекономіки наклало санкції. Держава регулярно нас штрафувала, блокувала нам експорт.
Для того, щоб не було санкцій, ми маємо звітувати кожні два місяці, що ми зробили для повернення вкрадених Вовчуком активів. Якщо ми не звітуємо, нам блокують рахунки, експорт. Нібито вже спецсанкції зняли, але ми все рівно пишемо листи, щоб нам їх не ввели знову.
Скільки вам зараз коштує детективне агентство?
В.К.: Вже ніскільки. Це формальний обмін листами.
БЦ: З березня 2017 року Вовчук був у розшуку по лінії Інтерполу за розкрадання коштів ДПЗКУ. В жовтні 2019 року він був затриманий у Вільнюсі (Литва).
Спіймали Вовчука, він сидить?
В.К.: Зараз він мешкає десь у Європі, став Вовчукусом. Рік тому НАБУ нам прислало листа, що Вовчук був затриманий Інтерполом. Але через те, що папери з України вчасно не надійшли, тамтешній суд зняв з нього всі звинувачення. Він перебуває в розшуку тільки на території України.
Ви вивчали договір з китайцями на рахунок форс-мажору? Фактично війна, що відбувається в Україні з 2014 року, це форс-мажор.
В.К.: Після оптимізації допугодами наш договір став таким, що я все маю узгоджувати з китайцями. Будь-який дотик до контракту, залучення юристів, фінансистів. Я навіть не можу оскаржити підписану Томіленком допугоду з іншою формулою ціни, з мінус п'ять доларів.
У суді Китай за порушення умов контракту з нас вже відсудив $30 млн. Зараз вони нам виставили $50 млн. Вони у GAFTA (Grain and Feed Trade Association, Міжнародна асоціація торгівлі зерном – БЦ) розповідають, що ми продаємо зерно на третю сторону та не платимо китайцям за використання їхніх грошей.
Де ви судитесь з китайцями?
В.К.: У GAFTA-арбітражі в Лондоні. Це прописано в нашому контракті. Зараз ми також ініціюємо проти них розгляд.
В договорі передбачений викуп 5,2 млн тон зерна щорічно. Китайці жодного разу цю умову не виконали. Ми їм пропонуємо зерно, вони відмовляються від пропозицій. Потім ми виставляємо його на продаж третій стороні.
У вас є розуміння, чому китайці відмовляються закупати зерно згідно контракту?
В.К.: Коли я повернувся в корпорацію у вересні в кабінеті Любченка (Олексій Любченко, перший віце-прем'єр – міністр економіки з липня по листопад 201 року – БЦ) був озвучений тезис, що китайську сторону не влаштовує якість зерна. Але це маніпуляція.
О.К.: Під час завантаження судна завжди присутні сертифіковані GAFTA сюрвеєри (surveyor, інспектор – БЦ), що підтверджують відповідність якості зерна умовам контракту. За всю історію корпорації я не пам'ятаю випадку, коли не підтвердили якість.
В.К.: Я рекомендував Любченку в наступний раз не іти самому до китайського посла, а разом з кимось із нашої корпорації. Тому що посол може віце-прем'єру розповідати про неналежну якість. І коли віце-прем'єр вертається до нас з таким "відром" на голові , а ми йому починаємо про якість розповідати, йому знову треба їхати до посла.
Таким чином кожного разу ми втрачаємо час. З дня існування корпорації було запропоновано Китаю близько 30 млн тон зерна. З них вони викупили близько 5,9 млн т. Фактично, це річна квота на закупівлю за контрактом.
В цьому році ви китайцям щось продавали?
В.К.: Ми пропонуємо їм кожну корабельну партію. Їм було зроблено більше 100 пропозицій. За 2021 рік - це 4,9 млн тон зерна. Вони жодного кілограму не викупили.
Якщо у ДПЗКУ був би інший трейдер з Китаю, вдалося б вам більше туди продавати?
О.К.: Для того щоб забезпечити максимальні обсяги поставок у Китай, потрібно мати більше можливостей в плані культур поставки. У Китаї сертифіковані з України лише кукурудза та ячмінь.
Хоча Україна є великим виробником пшениці, наша пшениця там не сертифікована. Китайці на державному рівні українську пшеницю блокують. Через це ми втрачаємо 30% можливих обсягів з постачання. Це якась політична історія, я не знаю з чим вона пов'язана.
Якщо кредит фактично не використовується, у договорі передбачалась можливість просто повернути кошти, закрити кредит завчасно? Де зараз ці $1,05 млрд, що надійшли в управління ДПЗКУ у 2017 році?
В.К.: Фактично вони пішли на погашення тіла та відсотків за кредитом. Було сплачено $1,3 млрд. Це тіло кредиту плюс відсотки. Ще треба виплатити китайцям десь $900 млн тіла кредиту та відсотків.
У 2017 році була така ідея, що треба повернути кошти, зробити дострокове погашення. Здається це була пропозиція тодішнього віце-прем'єра – міністра економрозвитку Степана Кубіва – віддати китайцям мільярд, який нам фактично не потрібний і за який ми сплачуємо величезні відсотки.
Українська делегація полетіла у Китай. Китайці погодились на повернення, протягом року навіть погодились нам понизити відсоток на різницю. Це був безпрецедентний випадок.
Проте, після повернення делегації, українська сторона звернулась з листом збільшити строк повернення до двох років. Китайці не погодились, всі домовленості розірвали. Тоді Володимир Гройсман був прем'єром, Олександр Данилюк – міністром фінансів. Чому так вийшло, не зрозуміло.
А хто саме приймав рішення не повертати?
В.К.: Я так розумію, це рішення приймалось на такому рівні, де нас до відома не ставили. Мене на той момент в корпорації ще не було. Це була так би мовити кулуарна домовленість уряду. Можна тільки здогадуватись – чому.
Яка позиція зараз у китайської сторони?
В.К.: В них все добре. ДПЗКУ жодного разу не порушувала виплати. Не було затримок. Ми за кредитні кошти виплачуємо кредит.
Куди ви зараз продаєте зерно?
О.К.: Ми зараз не продаємо далеко, продаємо на FOB. Наші покупці – великі транснаціональні компанії. Через крадіжку грошей у 2014 році нам заборонили мати компанію-нерезидента.
Це погано, що наша компанія не має нерезидентської пари. Всі великі учасники ринку купують зерно за валюту в порту для того, щоб не мати питань з неповерненням ПДВ, з українським законодавством, зі "скрутами".
ДПЗКУ в цьому плані відстає від ринку. Ми втрачаємо до 60% потенційних постачальників. І несемо величезне адміністративне навантаження на перевірку всіх цих речей. Це додатковий штат працівників, куча паперів, затримання процесів, плюс відповідні риски взаємовідносин з податковою.
Купівля за валюту дозволила би нам збільшити кількість зерна, що нам продають. І позбавила нас ризиків неповернення ПДВ і взагалі питань з ПДВ.
Тобто за валюту ви можете купувати лише якщо у вас є свій трейдер-нерезидент?
О.К.: Теоретично може купувати за валюту і українське ДПЗКУ. Але нажаль непрофесіоналізм нашої банківської і митної системи не дає нам цього зробити.
Ми спробували кілька разів. Нам законодавчо насправді нічого не забороняє з валютних рахунків сплачувати за товар. Проте наші банки та митниця не можуть таку операцію збагнути: що українська компанія за валюту тут щось купує. Для них це складна річ. Їм простіше просто відмовити, ніж розбиратися. Тому нам простіше мати нерезидентську структуру.
А ви намагались пролобіювати це питання в Мінекономіки?
В.К.: Так, я виніс це питання у Кабмін і я думаю ми дотиснемо. Боязнь людей у тому, що з рахунків нерезидента кошти можуть кудись зникнути.
Можливо ви це хочете зробити, бо легше вкрасти гроші з рахунків компанії-нерезидента.
О.К.: Ризики не збільшуються, вони лишаються однаковими. Тут можна провести аналогію. У ДПЗКУ є філіали – елеватори. Вони українські юрособи, які належать корпорації.
Образно кажучи це би був ще один зовнішній елеватор в умовній Швейцарії. Він все рівно належить ДЗПКУ, підконтрольний голові правління корпорації. Рахунками там керує керівник корпорації. І зберігати рахунки там все рівно надійніше, ніж в будь-якому українському банку.
Нічого не заважає насправді пропасти коштам в державному Укрексімбанку. Це не питання фізичного знаходження в Україні рахунку.
В.К.: Що завадило Власенку (Андрій Власенко, голова ДПЗКУ з листопада 2020 по серпень 2021 року – БЦ) вивести кошти?
Йому нічого не завадило відвантажити через свої термінали на свої офшори. І в нас вже за період Власенка близько 215 млн грн неповернення ПДВ.
Чи інший приклад, з купівлею Власенком добрив. Була потім проведена токсикологічна експертиза для подальшого продажу цього добрива, бо воно нам не потрібно.
І за заключенням експертизи у ньому в тисячі разів зменшений вміст корисної речовини. Нам експерти сказали, якщо просто набрати воду з крана, то там буде більше речовини ніж у тому дистиляті, що вам продали. Власенко на це витратив мільйон доларів.
Навіщо він закуповував добрива? ДПЗКУ має власні посіви?
В.К.: Це буде слідство встановлювати. В нас є один філіал, де ДПЗКУ орендує землю. Це близько 5 тис га. І того обсягу, що він закупив, теоретично вистачить для цієї площі на 50 років.
Коли я сюди зайшов у вересні, Власенко продав ячмінь за $205/т, стояло судно вже завантажувалось. А на той момент ринкова вартість ячменя була $263/т.
Ми розірвали ці контракти, переуклали нові. І хоча ринок був потім $258 /т, ми продали ячмінь за $263/т. Тобто лише з одного судна повернули близько $4 млн в корпорацію.
Чому в кінці 2020-го вас звільнили з посади голови корпорації і призначили Андрія Власенка?
В.К.: В кінці 2020 року перед прийняттям бюджету за голоси Тимошенко (партії "Батьківщина" в парламенті, яку очолю Юлія Тимошенко – БЦ) було запропоновано його кандидатуру.
Тобто для задоволення бажань "Батьківщини" призначили в ДПЗКУ родича нардепа Сергія Власенка?
В.К.: Я не можу стверджувати, що він є родичем депутата Власенка.
Коли Власенко прийшов у ДПЗКУ, ви зовсім пішли з компанії?
В.К.: Ні , я залишився тут як заступник голови правління. Хоча він забрав у мене всі повноваження. В мене була відімкнена пошта. Я навіть не бачив документи правління чотири місяці.
Чому ви тоді не написали заяву на звільнення?
В.К.: Із принципу. Власенко до призначення в ДПЗКУ був директором ДП "Укрліктрави" і його звідти вигнали за неналежне виконання службових обов’язків та незадовільний фінансово – господарський стан підприємства та завдання збитків. Його звільнили по статті.
А потім призначили сюди. І група депутатів з аграрного комітету застерігала тоді прем'єра Дениса Шмигаля та міністра економіки Ігоря Петрашко від цього. Говорили: ви знаєте кого назначаєте, ми вас попереджаємо. Але це рішення вже було прийняте політично. Прийшов Власенко і привів свою команду.
А коли Кабмін зрозумів, що його треба звільнити?
В.К.: Я так розумію, що Кабмін це зрозумів, коли почались масові обшуки. Більше 120 обшуків в серпні, в останній місяць його роботи. Зараз ще відбуваються виїмки.
Власенко здійснив зупинку перевалки ДПЗКУ. Була найнята стороння перевалка, яка вдвічі дорожча. Це розташована в Одесі "Транссервіс-2008" фірма-стивідор (записана на Романа Терещенка та Крістіну Кобзеву з Одеси – БЦ).
Кажуть, що в неї за причалом палатка з брезенту, де зберігалось зерно. Коли я прийшов в ДПЗКУ як голова в перший раз (в 2020 році – БЦ), за п'ять місяців роботи повністю вичистив корпорацію від "другої форми" (продукція, куплена за готівку – БЦ), від "скрутів".
При мені не було закуплено жодного кілограму "лівого" зерна. Коли я корпорацію передавав Власенку в листопаді 2020 року при мені було $330 млн на рахунках. А через 9 місяців там залишилось $25 млн на рахунках та 150 тис. тон зерна на елеваторах. При ньому на елеватори заїхало сміття (зіпсоване зерно – БЦ).
Який був обсяг сміття?
В.К.: Майже половина, що закупав Власенко. Мені дійшло від Власенка близько 75 тис. тон сміття. Та ще із величезною собівартістю. В нього під час піку збору врожаю закупівельна ціна пшениці доходила до $400/т. Ці активи ми прийняли.
Що відбувається з Власенко зараз?
В.К.: Я це не відслідковую. Він звільнений Кабміном, ходить з браслетом. Людина кілька разів злітала в Дубай у відрядження. Вартість його номеру доходила до 300 тис. грн за декілька днів. Ще 95 тис. грн коштували корпорації послуги номеру.
НАБУ робило виїмку, в неї є ця інформація?
В.К.: Робили і НАБУ, і поліція, і податкова, і ДБР. Чи дійде ця справа до суду я не знаю. Виходить, комусь була вигідна поява цього суб'єкту тут.
БЦ: в серпні 2021 року Нацполіція затримала Андрія Власенко при спробі покинути країну через аеропорт Київ. Його звинувачують в нанесенні збитків ДПЗКУ в розмірі $57 млн.
У вас є можливість повести себе як Власенко? Який приблизно рівень вашої менеджерської винагороди?
В.К.: Згідно контракту – 229 тис. грн. Мінус податки. У керівника мого рівня в "Нібулоні" або у Cargill мова йде про мільйони доларів, в мене – про тисячі.
В мене інші моральні якості ніж у Власенко. Я зібрав команду з фахівців, що вже давно працюють в корпорації, знають галузь. Я не приводив "своїх", як Саймон (Саймон Чернявський – керівник ДПЗКУ в грудні 2019 – квітні 2020 року – БЦ), що привів людей-космонавтів, не з ринку, заробітчан.
Специфіка роботи в ДПЗКУ сильно відрізняється від приватних трейдерів. Позавчора в мене був графік: Комітет у Верховній Раді, Кабмін і перемовини в Офісі Президента.
Що буде з китайським кредитом?
В.К.: Була зустріч з керівництвом держбанків, ми розглядаємо варіанти можливого кредиту від них на закриття траншу в січні.
Ми розглядаємо різні варіанти. Власних сил недостатньо. Навіть якщо продати корпорацію, це не вирішить проблеми кредиту та липневу виплату 2022 року (виплати складають $96 млн два рази на рік – БЦ).
І таких виплат ще на 5 років розписано. Тут треба глобальний державний підхід. І без китайської сторони ми вирішити цю проблему не можемо.
Зараз китайці прислали нам листа. Пишуть: ми знаємо про злочин пана Власенка, ми сподіваємося ви зможете щось вирішити. Що можна вирішити? Після Власенка в ДПЗКУ лишилось $25 млн.
Він робив виплати за кредитом?
В.К.: Він зробив дві виплати. Проте лишились $70 млн незрозумілих трат. Він повністю повернув "другу форму". Ми зараз йдемо в суди, бо він не закупив жодного кілограму "білого" зерна.
При "скрутах" наноситься серйозна шкода корпорації, бо під час експорту такого зерна ДПЗКУ не отримує 20% повернення ПДВ.
Податкова бачить, що це "ліве" зерно та не відшкодовує. А навпаки – штрафує. Ми йдемо в суд, доводимо, що зерно було отримано. В нас юрдепартамент повністю в цих судах.
Від часу існування корпорації через ці скрути нам не було відшкодовано 900 млн грн ПДВ. Це кошти різни періодів, починаючи з тих, коли курс був 8-10 гривень за долар.
Ви давно працюєте в структурі ДПЗКУ?
В.К.: Я сюди прийшов радником з юридичних питань при Ірині Марченко (голова ДПЗКУ з січня 2018 до грудня 2019 року – БЦ). Якраз відбувались спори з Кабміном за елеватори.
На їх думку, ми неправильно трактували форму майнового права. Коли створювалась ДПЗКУ ці елеватори належали ДАК "Хліб України". Ця компанія до цього часу знаходиться в нашій будівлі, вона ще в стані ліквідації.
"Хліб України" передавала елеватори частинами. Капітал формувався як приватна власність державної корпорації. Проте, прокуратура це трактувала як порушення – у держаної компанії не може бути право приватної власності на елеватори. Тому відміняємо ці рішення і передаємо елеватори в Кабмін.
А в чому сенс, вважаючи, що ДПЗКУ підпорядкована Мінекономіки, тобто також належить Кабміну?
В.К.: Є така цікава історія, на рівні чуток: прийшов новий губернатор в одну зі східних областей і дивиться, що ще можна "підгребти". Ось є державний елеватор, давайте заберемо.
А потім вже включилась державна машина. Почались повідомлення від прокуратури, що "вдалось повернути державне майно". А воно і не виходило з під держави.
Проте через ці суди корпорація витратила сотні мільйонів гривень на юридичний супровід. Пам'ятаю, було зібрання, на якому були присутні представники Генпрокуратури. Я запитую: "Навіщо ви це робите?". Відповідь була така: "Ми також на межі, несемо судові витрати".
В результаті, в нас забрали усі елеватори, передали у власність Кабміну. А потім передали нам їх назад на правах "господарчого відання".
Були чутки про те, що китайці можуть захотіти собі активи зі зберігання і перевалки зерна в якості виплати боргу за кредитом.
В.К.: Це просто чутки. І це смішно. Навіщо наші елеватори китайцям? Вони їх 10 років тому не захотіли взяти у заставу, хоча їм це пропонувалось спочатку.
Держгарантії для них виявились набагато цікавіше. І сьогодні активи не в кращому матеріально-технічному стані. Наші елеватори 1950-60 років будівництва.
Вони зараз в більшості простоюють?
В.К.: Ні, ми їх завантажуємо. Зараз завантажено близько мільйона тон зерна. Це 30% потужностей. Більше завантажувати заважає обмежений фінансовий ресурс. В нас зараз 52 елеватора, близько 5 тис. співробітників.
Є щось таке, що краще його було продати, ніж тримати на балансі?
В.К.: Насправді ДПЗКУ має стратегічне значення, нам приходять вказівки забезпечити безпеку держави.
Є ще Аграрний Фонд, як ви з ним перетинаєтесь?
В.К.: В нього немає жодного елеватора у власності. Він замовляє зберігання у ДПЗКУ чи у стороннього елеватора.
У Держрезерві є елеватори. Проте закупівлі зерна не є їх профільною функцією. Воно в них просто лежить. Мені інколи приходять запити оцінити та реалізувати їх зерно ще врожаю 2010 року.
У 2020 році в інтерв'ю ви розповідали, що серед задач Саймона Чернявского (керівник ДПЗКУ впродовж грудня 2019 – квітня 2020) була задача підготувати компанію до продажу.
В.К.: Зараз, під час співбесіди в Офісі Президента мені таке завдання не ставили. Думаю, Саймон собі поставив таке завдання з власної ініціативи.
Саймон – унікальна людина, яка не зрозуміла куди потрапила. Він зміг поховати найбільший в Україні агрохолдинг "Мрія", у якого було близько 400 тис. га землі. Він там був CEO.
Наскільки я знаю, Саймон роздарював за борги шматки земель агрохолдингу. Він керував ДПЗКУ чотири місяці і поводив себе як директор ТОВки базарного рівня, на рішення правління не звертав уваги. Того звільнив, цього призначив.
Тобто він не приніс корпорації нових клієнтів, постачальників?
В.К.: Взагалі, нічого не приніс. Єдине, що він зробив, він продав найдешевше зерно, що було на зберіганні ДПЗКУ.
Ми закуповуємо зерно для кожного елеватора в якийсь певний період і розуміємо, що для кожного обсягу є своя собівартість. Це для вас воно знеособлене. А для мене кожен кілограм по-різному коштує.
Для того, щоб показати гарний результат своєї діяльності, Саймон вибрав найдешевші партії і продав їх. Таким чином збільшив вартість зерна, що залишилось на зберіганні. Але показав, що заробив один мільйон гривень.
За фінпоказниками корпорації за останні роки собівартість продукції вища від реалізації. Як так вийшло: продавали зерно дешевше, ніж його закупали?
О.К.: З того, що можна спробувати прокоментувати, у 2019 році були сильні гойдання курсу (гривня зміцнювалась по відношенню до долара – БЦ). Для експортера це дуже болюча ситуація.
Можливо, це відобразилось на цих стовпчиках, що ви бачили. При Марченко, коли Порошенко був президентом, було вирішено терміново зробити стратегічний запас зернових на елеваторах. І тоді, дійсно, дуже дороге зерно було закуплено.
Від операційної діяльності є прибуток?
О.К.: Звичайно. Ці збитки не від того, що ми умовно купуємо за $100, а продаємо за $99. Це збитки від того навантаження, що компанія несе з обслуговування кредиту. Кожен раз, коли виходить стаття у ЗМІ, що ДПЗКУ "отримала 4 млрд грн збитків", всі читають і думають: вкрали 4 млрд.
Ні, не вкрали, а заплатили відсотки китайцям. Відпрацювати ці відсотки неможливо.
В.К.: Ми раз в півроку виплачуємо $96 млн за кредитом, на рік це $192 млн. Ми вже розглянули, прорахували безліч моделей виходу з цієї ситуації.
Фактично, єдиний шанс виконати зобов'язання – це дозволити ДПЗКУ мати власний земельний банк, займатись вирощуванням.
Цю фінмодель нам розробило агентство Baker Tilly, яке ми наймали. Корпорація "випливає" лише з власним земельним банком. Приклад: корпорації Кернел (Андрія Веревського – БЦ) чи Нібулон (Олексія Вадатурського – БЦ) із закритим циклом від виробництва до експорту. В нас в цьому циклі не вистачає лише землі і власних зерновозів.
Про які площі землі для ДПЗКУ йде мова у фінмоделі?
В.К.: Починаємо від 50 тис га в оренді. 5 тис. га у Херсонській області, які зараз в обробці корпорації, також в оренді у пайовиків.
Національна академія аграрних наук (НААН) оперує площами землі у 460 тис га і незрозуміло, що з ними відбувається...
В.К.: Вам для порівняння: Академія аграрних наук Японії повністю розміщується на 2,5 тис. га.
Не краще було би віддати землю НААН в оренду ДПЗКУ?
В.К.: Це один з варіантів. Кабмін та Верховна Рада будуть вирішувати. Просто так взяти і віддати не вийде.
До речі, ось відповідь на питання, де зараз з'являється нелегальне зерно за готівку. На подібних землях, де немає офіційної оренди, але відбувається вирощування зерна.
Ви могли б назвати найбільших ваших контрагентів, які продають вам зерно?
В.К.: Не можу. Можу сказати лише, що їх близько тисячі. Ми купуємо в залежності від кон'юнктури ринку.
Скільки становить операційний прибуток компанії у 2020-2021 роках?
О.К.: Я не знаю, який у нас операційний прибуток. Ми отримали компанію від попереднього керівництва у вересні з діркою у $70 млн. Зараз розслідуються кримінальні справи.
В.К.: 21 січня треба заплатити наступні $96 млн за кредитом.
Скоро настане момент, коли вже нічим платити наступний транш?
В.К.: Він вже наступив. Ми зараз ведемо переговори з Мінфіном, з Мінекономіки, з держбанками. Коштів на рахунках недостатньо для погашення наступного траншу.
В найгіршому випадку, якщо реструктуризація кредиту не відбудеться, скільки коштів має повернути китайцям держава?
В.К.: Діями нашої команди ми не допустимо розкриття держгарантій. Це неприпустимо.
Генеральним договором передбачено, що це питання віддається на розгляд китайської сторони: чи розкривається держгарантія на суму одного траншу у $96 млн, чи на всю суму несплаченого кредиту.
До цього часу в нас затримок з виплатами не було, все виплачували вчасно. Я думаю, що китайська сторона з нами зайде в перемовини. Китайці також не хочуть втрачати такого партнера як Україна. Тим більше, вони багато зробили для того, щоб ми не змогли виконати цей договір.
Що ви пропануєте з цим кредитом робити далі?
В.К.: Ми здійснили ряд заходів на недопущення розкриття держгарантій. Працювала група спільно з Кабміном, які підготували ряд документів на міжурядову групу, куди входить перший віце-прем'єр Юлія Свириденко, профільні міністри, Нацбанк, Укрексімбанк, китайська сторона.
Запропонували варіанти реструктуризації. В принципі розголошувати умови я не можу. Пропонувались різні зміни кредитної ставки, вилучення п'яти доларів, пролонгація кредиту, призупинка на певний час виплати тіла кредиту.
Найближчим часом буде засідання української сторони, а потім вже має відбутися зустріч Україна-Китай.