Україна раптово вийшла із переговорів з Туреччиною про безпеку судноплавства в Чорному морі, – Reuters

Росія та Україна протягом двох місяців вели переговори з Туреччиною щодо угоди про забезпечення безпеки судноплавства в Чорному морі та досягли згоди щодо тексту. Водночас Київ раптово відмовився від угоди.
Про це пише Reuters із посиланням на джерела.
За їх даними, переговори відбувалися за посередництва Туреччини після підштовхування з боку ООН.
Угода "щодо забезпечення безпеки торгового судноплавства в Чорному морі" була досягнута в березні, і хоча Україна не хотіла її офіційно підписувати, Київ дав згоду на те, щоб президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган оголосив про неї 30 березня.
"В останню хвилину Україна раптово вийшла, і угода була зірвана", – сказав один із співрозмовників агентства.
Ще троє людей підтвердили цю версію подій. Росія, Україна і Туреччина відмовилися від коментарів.
Причини відмови України наразі невідомі.
У коментарі Reuters офіційний представник ООН Стефан Дюжаррік сказав: "Ми все ще сподіваємось, що свобода судноплавства у Чорному морі переможе".
У тексті угоди, з копією якої ознайомилося агентства, йдеться, що Туреччина "в рамках своїх посередницьких зусиль" досягла домовленостей з Україною та Росією "про забезпечення вільного та безпечного плавання торговельних суден у Чорному морі" відповідно до Конвенції Монтре про режим проток.
Ця угода 1936 року дає Туреччині контроль над Босфором і Дарданеллами та право регулювати транзит військових кораблів. Він також гарантує вільний прохід цивільних суден у мирний час і обмежує прохід суден, які не належать чорноморським країнам.
Відповідно до угоди, майже оголошеної 30 березня, і Москва, і Київ мали б запропонувати гарантії безпеки торговим суднам у Чорному морі, зобов’язавшись не наносити ударів, не захоплювати чи обшукувати їх, доки вони порожні або провозять невійськовий вантаж.
"Ці гарантії не поширюються на військові кораблі, цивільні судна, що перевозять військові вантажі (за винятком морських перевезень, узгоджених Сторонами в рамках міжнародних місій)", – йшлося в проєкті угоди.
Як повідомлялося, Туреччина та ООН виступили посередниками у Чорноморській зерновій ініціативі, угоді, укладеній у липні 2022 року, яка дозволила безпечно експортувати через Чорне море українське зерно.
Росія вийшла з угоди в липні 2023 року, поскаржившись, що її власний експорт продовольства та добрив стикається з серйозними перешкодами.
Несподівано для себе самої?
- Щоб слон не закінчувався раптово.
Бо в росіі і так вільне судноплавство, її порти не заміновані і бойових дій немає .
"Піра́тство - явище морського розбою, широко відоме ще з стародавніх часів. В минулому його роль була досить вагомою, у ********** піратство вже не грає колишньої ролі, однак досі збереглося в деяких регіонах.
Згідно зі статтею 101 Конвенції https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%9E%D0%9D ООН з морського права від 10 грудня 1982 (ратифіковано Україною 3 червня 1999),
Де ти, телепню, бачиш тут "приватний" інтерес у діях Росії? Де тут "приватні особи" чи "приватне судно"?!!!
Чи думаєш - якщо кидатимешся "красивими словами" - тобі швидше повірять?
То кому насправді потрібна ця "угода", якщо вона не потрібна за фактом?
Ну ви і деградовані істоти, зебіли...
Доречі, всі результати роботи вашого лідора рухаються саме до пуканів, тут ти не помилився.
Цікаво, чому ти мені написав про рошен? Ти латентний рошенаст?
А звідки срузькі знатимуть, що вантаж військовий? Обшукувати кораблі ж заборонено договором!
Ось тому Україна и раптово вийшла із переговорів
Але, позаяк ці переговори провалились через відмову України, значить такий хід подій вже не становить загрози судоходству в українські порти. Бо чим більше пітьма напхає своїх кораблів у Чорне море, тим більше їх буде потоплено.
Тому право на трактування цього положення Конвенції належить виключно Ердогану.
визначенням агресії, прийнятим на 29-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.,
оголошення війни, що не є актом самозахисту, відповідно до статті 51 Статуту
ООН, не може вважатися фактом, що перетворює незаконну війну на правомірну.
Початок агресивної війни без її оголошення є обставиною, що обтяжує та
підвищує відповідальність агресора.
В статті 3, яка дає визначення агресії, написано, що актом прямої агресії,
незалежно від того, чи була оголошена війна, чи ні, є:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію інших
держав, або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не
мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка із
застосуванням сили анексія території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави
або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або узбережжя держави збройними силами іншої
держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні
сили або морські і повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на
території іншої держави за згодою з державою, що їх приймає, з порушенням
умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їхнього перебування на
такій території після припинення дії угоди тощо.
У відповідності з Гаазькою конвенцією про початок військових дій 1907
року (Україна є її учасником), початок військових дій між державами не повинен
починатися без попереднього і недвозначного попередження у вигляді
мотивованого оголошення війни або у формі ультиматуму з умовним
оголошенням війни.
Оголошення війни згідно міжнародного права відбувається:
- шляхом звернення до власного народу;
- шляхом звернення до народу або уряду держави-супротивника;
- шляхом звернення до світової спільноти.
Ультиматум, як особливий спосіб оголошення війни, - категорична вимога
одного уряду до іншого, яка не допускає ніяких подальших спорів і заперечень, з
погрозою, що у разі невиконання цієї вимоги до спливу певного строку уряд, що
пред'явив ультиматум, вживе відповідних заходів. Фактично ультиматум є
загрозою війни.
Про стан війни необхідно одразу повідомити нейтральним державам.
Оголошення війни, навіть якщо воно не супроводжується власне воєнними
діями, означає початок юридичного стану війни.
визнання рф державою-агресором, щоби застосувати відповідну резолюцію ГА ООН щодо агресії Радбезом ООН не здійснено.
Проте, виходячи зі статті 24 Конвенції і з фактичного контролю Туреччини над протоками, таке визначення та застосування статті 19 Конвенції це де-факто - прерогатива Туреччини, тобто Ердогана.
Крім того, в статті 19 є норма про право воюючої сторони на вільний прохід військових кораблів у місця свого базування. І чи пропускати їх - це також вирішує Туреччина, але вже на підставі статей 20-21 Конвенції.
Тепер щодо диспозитивності права Туреччини визначати наявність збройного конфлікту між державами, то достатньо одного прикладу:
Після нападу морських і повітряних сил рф-пітьми на військовий корабель України в Керченській протоці 25 жовтня 2018 року (про агресію і окупацію Криму вже не говоримо) Туреччина не оголошувала про наявність збройного конфлікту чи навіть агресії пітьми і протоки для рашистського флоту не закривала.
Крім іншого, Туреччина може пропустити через протоки будь-який військовий корабель, керуючись статтею 25 Конвенції.
Причини відмови України наразі невідомі?
Ще не такі державні секрети вибовкували на телемарафонах...
Формальним прикриттям початку сепаратних перемовин режиму Зеленського з РФ є відновлення перемовин про безпекову угоду щодо безпеки судноплавства в Чорному морі (Україна-Туреччина-РФ) із якої Україна вийшла односторонньо в березні 2024 року. Але характер, місце і посередництво Білорусі чітко вказує на іншу тематику перемовин.
Якщо на ТаймЗє написана "правда, тільки правда", то висновки, зрада це, чи перемога, робіть самі.
КулебаЄрмак звітував перед українцями? Тим паче, казав правду?Та й на кого міняти? "Черчілів" на горизонті не видно щось...
Вибори дадуть нам керівника, що припинить зелене крадівництво і нарешті почнеться виробництво власної зброї. Ізраїлю після шестиденної війни Штати 20 років не допомогали ні зброєю, ні грошима. А зараз в чергу стають, бо Ізраїль став самодостатній.
І мені здається, що Залужний досить розумна людина, щоб не братися за те, що не потягне ні за яких обставин, тобто сам відмовиться.
Але щось заперечуючи треба пропонувати альтернативу. Зєля?)) Бо на це питання вашої відповіді так і не було
Я не маю очевидної відповіді на це запитання (кандидата). Але є не очевидним.
Результат дає особистість - лідер. Я таких не бачу. Це не означає, що їх немає. Якщо ви бачите - озвучте. Щодо Залужного я свою думку висловив, ще кандидати є?
Щодо "чому не відмовився", то тут взагалі все просто. Залужний не відмовляється ні від чого і ніколи, не сперечається і не свариться. Коли йому щось не подобається (не хоче робити, не згоден і т.п.), він просто "зникає з радарів", вимикає зв'язок і тихо саботує. І з якого дива йому відмовлятися від посади "весільного генерала" в комфортному і спокійному Лондоні?
Ці "переговори" - це було тренування, пробна куля. Україну готують до підписання принизливої капітуляції.
внести правки в конвенцию монтре.
запретить любое нахождение подводных лодок и военных кораблей кроме катеров береговой охраны.
заход любого военного корабля должен быть согласован всеми черноморскими странами.