Нобелівську премію з економіки отримала дослідниця гендерного розриву в оплаті праці

Шведська Королівська академія наук вирішила присудити премію шведського центробанку (Sveriges Riksbank) з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля дослідниці та викладачці Гарвардського університету Клаудії Голдін.
Як повідомляється на сайті Нобелівського комітету, її удостоїли цієї нагороди за дослідження гендерних відмінностей на ринку праці.
"Клаудія Голдін представила перший вичерпний звіт про заробітки жінок та їх участь на ринку праці протягом століть. Її дослідження розкриває причини змін, а також основні джерела гендерного розриву, що досі існує", – зазначається у повідомленні.
Дослідниця зібрала дані про оплату праці жінок у США за понад 200 років, що дозволило продемонструвати, як і чому гендерні відмінності в доходах і рівнях зайнятості змінювалися з часом.
У своїй роботі Голдін дійшла висновку, що залученість жінок на ринку праці не мала висхідної тенденції протягом усього цього періоду, а натомість утворювала U-подібну криву.
Зокрема, залученість заміжніх жінок зменшилася з переходом від аграрного до індустріального суспільства на початку дев'ятнадцятого століття, але потім почала збільшуватися із зростанням сфери послуг на початку двадцятого століття. Голдін пояснює цю закономірність структурними змінами і еволюцією соціальних норм щодо жіночих обов’язків з догляду за домом та сім’єю.
Вона зауважує, що протягом двадцятого століття рівень освіти жінок постійно зростав, і в більшості країн з високим рівнем доходу він зараз значно вищий, ніж у чоловіків. Дослідження також вказує, що доступ до протизаплідних таблеток відіграв важливу роль у прискоренні цих революційних змін, оскільки відкрив для жінок нові можливості у питанні планування кар’єри.
Втім, незважаючи на модернізацію, економічне зростання та зростання частки зайнятих жінок у двадцятому столітті, протягом тривалого періоду часу розрив у доходах між жінками та чоловіками майже не зникав. Частково це пояснюється тим, що освітні рішення, які впливають на кар’єрні можливості протягом життя, приймаються у відносно молодому віці, зазначає дослідниця. Тож, якщо очікування молодих жінок формуються на основі досвіду попередніх поколінь – наприклад, їхніх матерів, які не поверталися на роботу, поки діти не виросли – тоді розвиток буде повільним.
Водночас науковиця вказує, що історично гендерний розрив у доходах переважно можна пояснити відмінностями в освіті та виборі професії. Однак Голдін показала, що основна частина цієї різниці в доходах зараз припадає на жінок, які працюють в одній професії, і що вона часто виникає з народженням першої дитини.
це, відображено в дослідженні поважної професоркині?
Як на мене, "цугундерного" звучить краще.
Виконуй команди та отримуй змаску вчасно..
Ось тільки цікаво , жінка керівник не буде отримувати меншу зарплатню чим її підлеглі. То може проблема саме тут.
Куди котиться світ?
Ну це повний ідіотизм, за масштабом гідний шнобелівської премії.
==================
В духе времени Нобелевская премия по экономике присуждена женщине за исследования женского труда в экономике. Основной вывод ее исследований - женщины исторически получают за свой труд меньше мужчин. Поэтому и премия. Нобелевский лауреат, наконец, открыла нам глаза.
Здесь есть некоторый нюанс, конечно. Мужики, конечно, сволочи, вопросов нет. Проблема в том, что в значительной части профессий половая принадлежность прямо связана с эффективностью работы, а значит - и с ее стоимостью. Не потому, что мужчина лучше, а просто в силу физиологии. Логично, что работодатель оплачивает труд не по неким нормо-часам, а по результатам. И в целом несколько парадоксально, но если измерять оплату труда именно по ним, а не по отработанному времени, то выяснится, что женщины сегодня (просто в силу разных программ по выравниванию заработных плат и устранению «гендерных» различий) получают больше мужчин на аналогичных рабочих местах.
Такого рода исследования тоже проводились, но они не вписываются в текущий мейнстрим, а потому на Нобелевскую премию им рассчитывать нечего.
Вообще, достаточно абсурдно в принципе выдвигать на научные премии работы и людей, продвигающих какие-то текущие и сугубо мейнстримные проекты. Это примерно как с диссертацией президента Путина (даже если предположить, что писал он ее сам). Ее название: «Стратегическое планирование воспроизводства минерально-сырьевой базы региона в условиях формирования рыночных отношений». Проще говоря, тема диссертации была (возможно) актуальной в короткий период «формирования» рыночных отношений. Но как только они были сформированы, смысл этого научного труда пропал навсегда. Формально автор двинул науку куда-то в заоблачную высь, а по факту его работа никому не нужна. То есть, совсем не нужна. Она могла быть востребована на очень коротком промежутке, после чего судьба этого эпохального труда - лечь на полку навсегда. И если главный вывод нового нобелевского лауреата и правда про неравенство в уровнях оплат женщин и мужчин - то смысла в ее работах не больше, чем в путинской диссертации.
а заходить на заході
раптом премію дадуть