На пів мільйона більше: За кордоном можуть залишитися до 3,3 мільйона українців
Станом на кінець червня 2023 року за кордоном через війну перебуває 5,6-6,7 млн українців, що на 0,3-0,5 млн більше, ніж за оцінками на кінець 2022 року, коли їх кількість складала 5,3-6,2 млн осіб.
Як ідеться в звіті в рамках проєкту "Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики" Центру економічної стратегії, це стало наслідком ударів по енергосистемі України взимку 2022-2023 років, посилення ракетних атак у травні на міста України, а також підриву Каховської ГЕС на початку червня 2023 року.
Переважна більшість біженців – це жінки (найбільшою є частка жінок у віці 35-49 років – 18%) та діти.
Згідно з даними Європейської служби статистики, станом на травень 2023 року найбільша частка українських біженців перебуває в Німеччині (27%) та Польщі (24%). Значна частка українських біженців втратила велику частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення.
Зокрема, частка біженців, яким вистачало на базові та дорогі речі, скоротилася з 27,8% до війни до 6% станом на травень 2023 року. Водночас, частка тих, кому вистачало лише на їжу, зросла до 24,6% станом на травень 2023 року – це на 16,3 п.п. більше, ніж до війни.
Як зазначається в дослідженні, ключовими чинниками у повернення біженців додому після завершення конфлікту є безпека; наявність житла, куди можна повернутися; можливість заробляти на життя; порівняння загальних умов життя вдома та в країні їх перебування.
Згідно з опитуванням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, переважна кількість українців (63%), які зараз перебувають за кордоном, планують повернутися до України. Проте, як підкреслюють у опитуванні, що довше триватиме війна, то більше українців адаптуються до життя за кордоном. Крім цього, деякі українці (6,8%) вважають, що перспективи для їхніх дітей є кращими за кордоном.
Також люди, які виїхали із зони бойових дій, можуть не мати куди повертатися, тож їхнє повернення залежатиме від того, як швидко відбудовуватимуть їх регіони або ж чи надаватимуть їм підтримку для переїзду в інші регіони України.
Менш схильними до повернення є студенти іноземних навчальних закладів (на 68% менш схильні, ніж респонденти, які не є студентами) та люди, що не працюють, але активно шукають роботу (на 45%, ніж ті, що не працюють і не шукають).
Значущим виявився і вплив доходу: люди з високим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як ті, які мають високий рівень доходу зараз, – менш схильні.
Також було виокремлено чотири групи біженців. Перша група (25% від усіх біженців) – це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Вони не є дуже адаптованими до життя за кордоном, оскільки 41% українців із цієї групи ніколи раніше не були за кордоном. До того ж, вони переважно жили в населених пунктах, які перебували поза зоною бойових дій, але потерпали від ракетних обстрілів (центр та захід України, а також Одеська область). Відповідно, основною причиною виїзду за кордон були побоювання за власну безпеку.
Друга група (29% від усіх біженців) – це квазітрудові мігранти, які виїхали за кордон не тільки через війну, а й для роботи. Вони є найбільш адаптованими до життя за кордоном, скільки 25% людей цієї групи вже мали досвід роботи за кордоном. Також для цієї групи зовнішні фактори – як бойові дії, так і політика української держави – найменше впливатимуть на їх рішення щодо повернення до України.
Третя група (29% від усіх біженців) – це професіонали, особи, які переважно працюють за спеціальністю та менше готові працювати не за нею. Також до війни вони часто мали власний бізнес. Ця група є більш лояльною до України та частіше, ніж інші, планує повернутися в Україну.
Четверта група (16% від усіх біженців) – це люди із зони бойових дій, українці, які найбільше постраждали від війни. Люди з цього сегменту найбільш готові робити кроки для адаптації за кордоном. Водночас вони також висловлюють найбільшу готовність до повернення в інший регіон України, якщо повернутися до їхнього рідного буде неможливо. Їх рішення щодо повернення залежатиме від створених умов для цього.
За різними сценаріями, за кордоном можуть залишитись від 1,3 млн до 3,3 млн українців, що на 0,4-0,6 млн осіб більше, ніж розрахунки станом на грудень 2022 року. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,7% до 6,9% свого ВВП щороку.
