Три головні виклики для Уряду в аграрному секторі

В умовах війни перед аграрним сектором гостро постали завдання забезпечити продовольчу безпеку держави і водночас залишитись експортним локомотивом всієї економіки. Агропромисловий комплекс значною мірою забезпечує податки для фінансування потреб ЗСУ, а також виконує соціальну функцію, фактично утримуючи інфраструктуру сотень міст та сіл. На цьому тлі від Уряду значною мірою залежить, чи вдасться зберегти стабільність сільського господарства та аграрної переробки, враховуючи очікуване загострення дефіциту в енергосистемі, складнощі з бронюванням критично важливих працівників та постійні збитки, які несуть бойові дії й ракетні удари.

Пріоритет №1: ⁠Державна антикризова програма продовольчої безпеки України

Комплексна оцінка ризиків для продовольчої безпеки України має стати базою для розробки антикризової стратегії зі штабом реалізації в Міністерстві аграрної політики та продовольства. Два з половиною роки війни дали нам добре зрозуміти, що якщо ми не виробляємо якісь товари, зовсім не факт, що наші держави-партнери автоматично готові допомогти з імпортом. Відтак, переробка аграрної сировини і виробництво продуктів харчування в Україні має стати більш вигідним, ніж банальний сировинний експорт. Стимулювання інвестицій в переробку має бути відображене в усіх державних програмах підтримки бізнесу: від кредитів "5-7-9" до грантових програм.

Реалізація політики Президента Володимира Зеленського "Зроблено в Україні" з пріоритетом для власного виробництва покликана підвищити стійкість економіки в умовах війни. Аграрна переробка створює значно довші виробничі ланцюжки з робочими місцями для українців, ніж традиційне вивезення товару фурами з поля за кордон. Поля з зерном та тваринницькі ферми Уряд має розглядати саме як частину цих ланцюжків без відриву від переробки.

Також варто зауважити, що експортувати товари переробної промисловості вигідніше, але складніше, ніж сировину. І це серйозний виклик для української торгової дипломатії. Ми маємо великий потенціал, щоб замістити своїми продовольчими товарами дуже дохідні ринкові ніші на ринку Європейського Союзу. Але на це має натхненно працювати вся дипломатична машина.

Пріоритет №2: ⁠Євроінтеграція стандартів якості продуктів харчування

Наразі галузеві бізнес-асоціації аграрного сектору ведуть активний діалог з колегами з європейських країн щодо вивчення і підготовки до впровадження європейських стандартів продуктів харчування. Спілка молочних підприємств України є одним з лідерів цього процесу. За ініціативою СМПУ створено Єврокомітет, який постійно співпрацює з Європейською асоціацією молочних підприємств (EDA). Нещодавно підписаний меморандум з EDA зосереджений на забезпеченні взаємної безмитної торгівлі молочними продуктами, захисті інвестицій, підвищенні продуктивності та якості українського молочного сектора, а також обміні передовим досвідом та стандартами у законодавстві, роздрібній торгівлі та маркетингу молочної продукції. Але в багатьох інших галузях ця робота ведеться не так інтенсивно. Очевидно, що Уряд має синхронізувати цю активність, створивши разом з бізнесом прозору дорожню карта євроінтеграції аграрного сектора.

Результатом цієї роботи має стати справедлива й рівноправна угода про промисловий безвіз з Євросоюзом. Наразі аграрні бізнес-асоціації, а дужу часто й галузеве міністерство, недостатньо залучені до переговорного процесу щодо взаємного визнання стандартів виробництва та якості, а також щодо квот та виключень із режиму вільної торгівлі. Позиція Уряду України на переговорах з Єврокомісією буде сильнішою, якщо буде підкріплена аналітикою та пропозиціями з боку бізнесу.

Спілка молочних підприємств України готова стати активною частиною платформи з напрацювання універсальних рішень у сфері економічної євроінтеграції. Для цього в СМПУ є і кадровий потенціал, й налагоджена співпраця з європейськими колегами, і план дій. Нашою метою має бути повторення "подвигу" Польщі, яка спочатку складними переговорами забезпечила для себе прийнятні умови вступу в ЄС, а згодом стала 5-6 молочним виробником у світі. Третина фермерів у цій країні наразі працюють на молочну галузь і задіяна у ланцюжках переробної промисловості.

Пріоритет№3: ⁠Опора на соціально відповідальних роботодавців в умовах війни

Війна продемонструвала, що навіть у найскладніших умовах середні та великі переробні компанії залишаються останніми острівцями стабільності для населення. Українські молокозаводи не тільки забезпечують українців роботою у складні часи, а й стали символами стійкості нашої держави. Переробні підприємства та вертикально інтегровані бізнеси в інших галузях також гідно проходять стреси війни. Саме на цей сектор економіки Уряду варто навести фокус державної підтримки.

Програми стимулювання розвитку бізнесу Уряд безумовно має привʼязувати до певного "соціального контракту". Компанії, отримуючи підтримку від держави, мають думати ширше, ніж тільки про прибуток. Водночас і сама державна підтримка має розподілятись справедливо. Підтримка нестійких збиткових бізнесів тільки тому, що вони підпадають під категорії "малих" чи "сімейних", виглядає безперспективно та популістично. В умовах війни державні кошти мають іти не в тінь, а туди, де бюджети всіх рівнів швидко отримають віддачу сплаченими податками. Шкідливий міф про "корову в кожному дворі" має якомога швидше піти у минуле.

Виходячи зі стійкості бізнесу і його соціального значення Уряд має розподіляти дефіцитний енергетичний ресурс. Державні програми мають максимально оперативно переорієнтовані на створення аграрними підприємствами власної генерації. Це пріоритетний виклик найближчих навіть не місяців, а тижнів.

Білий прозорий бізнес став надійним партнером Уряду для розв'язання складних проблем, повʼязаних з війною та євроінтеграцією. Уряду варто не ігнорувати, а навпаки, всебічно підтримувати це партнерство.