Річниця атак на російські НПЗ: чи правильно було обрано цілі?
Рік тому, 5 травня 2023 року, чотири українських БПЛА атакували Ільський НПЗ в Краснодарському краї, що спричинило пожежу на одному з резервуарів. Від поодиноких акцій в 2023 році Україна перейшла до масованих атак з січня 2024 року, в результаті яких було атаковано приблизно 30% нафтопереробних потужностей Росії (оцінка видання Forbes). Якщо говорити про втрату потужності нафтопереробки в результаті атак БПЛА, то оцінки коливаються від 8% до 15%, але у будь-якому разі ця цифра не може бути константою, бо росіяни ремонтують свої НПЗ і відновлюють їх потужність, не дивлячись на санкції щодо поставок обладнання. Наприклад, на початку травня відновив роботу Туапсинський НПЗ, атакований наприкінці січня 2024 року, який є одним з найбільших в Росії і який цілком працює на експорт.
Річниця початку атак на НПЗ дає привід ще раз поміркувати про ефективність цих атак, про що я писав в попередній колонці.
Під час війни, перш за все, треба дивитись на військову ефективність. Відомий історичний факт: одним з чинників поразки гітлерівської Німеччини було позбавлення в 1944 році її армії пального. Бомбардування німецьких НПЗ британцями і американцями призвели восени 1944 року до руйнування більше 90% потужності нафтопереробки. Німецька авіація, флот і танки залишилися без пального. Крім того, у Німеччини не було власної нафти, головним джерелом була Румунія. Але в 1944 році нафтопромисли Плоєшті були під такими ж бомбардуваннями, як і німецькі НПЗ.
Ситуація в Росії принципово відрізняється від німецької. РФ є одним з найбільших виробників нафти в світі. Нафтопереробна промисловість Росії має потужність вдвічі більшу, ніж потрібно для власного ринку. Для досягнення військового ефекту треба повність знищити три десятки НПЗ, розташованих на просторі в тисячі кілометрів. Навіть, якщо така фантастична операція відбудеться, ще залишаються НПЗ Білорусі і Казахстану, які можуть забезпечити пальним армію РФ. Вже в лютому 2024 року Білорусь почала постачати бензин в РФ, хоча не робила цього ніколи раніше (білоруські НПЗ працювали на ринки України і ЄС). Агентство Reuters повідомляло, що РФ вже запросила у Казахстану про постачання 100 тисяч тон бензину при необхідності.
Висновок очевидний: досягти військового ефекту, тобто позбавити армію РФ пального, як це сталося з гітлерівською армією в 1944 році, не можливо. Для цього потрібні балістичні ракети та стратегічна авіація у великій кількості, які сягають Сибіру і Далекого Сходу, а також потрібно запобігти можливим поставкам пального з Білорусі та Казахстану. Нічого подібного ми зробити не можемо і не зможемо в перспективі.
Якщо військового ефекту атаками на НПЗ досягти не можливо, то може ми отримаємо економічний ефект? Всім відомо, що РФ є країною-бензоколонкою, економіка якої вкрай примітивна, бо базується на продажі викопного палива, перш за все нафти і продуктів її переробки. Напередодні великої війни з Україною РФ отримувала кожного дня біля одного мільярда доларів виручки від цього експорту. Ураження цього сектору, перш за все – нафтового експорту, може зруйнувати всю економіку.
Що відбулося з цими російськи доходами з початку 2022 року? Наочну картину бачимо на діаграмі дослідницького центу CREA.
Падіння доходів відбувалося протягом 2022 року і до середини 2023 року, але головним чинником, як бачимо, було скорочення доходів від продажу природного газу трубопроводами. З середини 2023 року ми бачимо сталу тенденцію: падіння припинилося, почалося зростання. Що показово – у період інтенсивних ударів по НПЗ з січня по березень 2024 року ми бачимо стабільне, хоч і дуже незначне, зростання доходів від експорту нафти і нафтопродуктів.
Таким чином, економічна статистика демонструє відсутність економічного ефекту від атак на НПЗ. Картина загалом така: скорочення доходів від експорту нафтопродуктів перекрито зростанням доходів від експорту сирої нафти. Якщо НПЗ зменшують обсяги переробки нафти, а видобуток продовжується, то нафту треба або десь складувати, але для цього нема технічних можливостей, або ж нарощувати її експорт.
Єдиний ефект, який ми точно отримали від атак на російськи НПЗ – це пропагандистський: розголос від атак неймовірно перевищив їх реальну результативність. Пропагандистський ефект теж є результатом, бо він став єдиним позитивним інформаційним приводом, що компенсував негативний вплав на соціальну психіку постійної втрати території на Донбасі. Але тільки за рахунок пропаганди війну не виграти, потрібні реальні результати.
Як ми вже з’ясували, військового результати атаки БПЛА на нафтовий сектор не дали і не можуть дати. Але економічний результат ми отримати могли би, але ціллю мала би бути не переробка нафти, а безпосередньо експорт нафти і нафтопродуктів. З точки зору економічного ефекту, цілі атак були вибрані помилково.
З наведеної діаграми можна побачити, що значно більше половини доходів від нафтового експорту РФ отримує через морські перевезення сирої нафти та нафтопродуктів. Кількість морських нафтових терміналів в два рази менша, ніж кількість НПЗ, більшість з них знаходяться на Чорному та Балтійському морі, тобто вони цілком доступні для атаки українськими дронами (повний перелік морських нафтових терміналів РФ можна почитати за посиланням).
Атака на морські нафтові термінали дає можливість не просто вплинути на нафтові доходи Росії, а зменшити їх вдвічі. Але атака на нафтові термінали буде мати суттєвий вплив на світовий ринок, на відміну від міфічного впливу атак на НПЗ. З ринку зникне значна частина російської сирою нафти та нафтопродуктів, що призведе до неминучого зростання цін. Всі великі споживачі нафтопродуктів – ЄС, США, Японія, Китай тощо – відчують це на собі, їх реакція не буде радісною. Всі вони будуть тиснути на Україну, щоби ми припинили руйнувати російський нафтовий експорт. Треба буде мати неабияку політичну волю, щоб протистояти такому тиску. В разі успішного протистояння, можна очікувати зростання тиску з боку названих споживачів нафтопродуктів на Росію для припинення агресії проти України і повернення нафтового ринку у нормальний стан. Таким чином, пропонована стратегія призведе до того, що підтримка України з боку інших країн буде мати під собою не тільки міркування солідарності, а й економічні міркування.
Якщо розваляти засоби виробництва, просто не буде що експортувати.
І ще треба освоювати один напрям ударів - тепловози. У раші вже зараз дефіцит тепловозів і проблеми з запчастинами через санкції. А вантажоперевезення - основа економіки, не кажучи про основу військової логістики у раші. І за тепловозами не треба летіти за тисячу кілометрів. Вони самі вимушено будуть наближатися на сотню, а то й на десятки кілометрів до кордону і до лінії зіткнення.
Єдине, що слід відмітити - доходи від продажу нафти та газу це далеко не 100% доходів російського бюджету. До війни вони складали десь 50%, і приблизно так і залишилось (30% нафтопродуктів і 20% газу). Тобто якщо ми чудом обвалимо експорт нафти на 50%, доходи російського бюджету зменшаться на 15% - а в реальності навіть менше, бо ціна нафти стрибне вгору.
Хоча все одно приємно дивитись зранку, як горять НПЗ
на рашці вже ціна на бензин стрибнула.
Чи він думає шо білоруси з казахами свинособакам свій бензин і якості гуманітарної допомоги щлють?
я вже мовчу про те що для розвалу терміналів потрібні потужніші засоби- ракети. А дроні ідеальні для точкових ударов по дороговартісній інфраструктурі яку довго і дорого міняти.
робимо те що можемо і робимо це досить непогано.