Економічна війна з російською нафтою
Агентство Reuters 19 березня оцінило результати атак українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи у 370 тисяч барелів на день. На таку величину зменшилась можливість переробки нафти в Росії, відповідно, на таку саму величину зросли експортні можливості, бо працювати на склад нафтова галузь Росії не може через відсутність ємності для зберігання додаткової сирої нафти.
Ринкова ціна нафти зараз більше 80 доларів за барель, в 2024 році дві третини російської нафти експортується "тіньовим" флотом танкерів, які дають можливість обходити санкційні обмеження ціни російської нафти. Тому додатковий експорт нафти може обходити санкції, тим самим значно збільшити валютні надходження Росії. За ринковою ціною нинішній додатковий експорт нафти дасть майже мільярд доларів щомісяця. Зрозуміло, що це не є чистим зростанням валютної виручки, бо падають доходи від експорту бензину та інших нафтопродуктів (РФ після ударів по НПЗ зараз навіть припинила експорт бензину), але тим не менш, удари по НПЗ не можуть сильно зашкодити економіці РФ, бо надходження від продажу сирої нафти в РФ стабільно перевищують виторг за експорт нафтопродуктів.
Аргументом на користь ударів по НПЗ є гіпотетичне зменшення поставок палива на фронт для забезпечення війни проти України. Станом на сьогодні потужності нафтопереробки РФ завдяки нашим ударам впали приблизно на 10 відсотків (за оцінками Reuters на 7 відсотків), що аж ніяк не може вплинути на постачання армії РФ, бо виробництво бензину і дизельного пального в РФ вдвічі перевищує внутрішні потреби. Більш того, за кілька місяців пошкоджені заводи можуть бути частково відремонтовані, що дасть можливість відновити виробництво, нехай не у повному обсязі. Припустимо, що ми зможемо вивести з ладу половину потужності нафтопереробки РФ, тобто біля 150-160 мільйонів тон річної переробки, але залишаються ще два величезних заводи в Білорусі. Мозирський НПЗ може переробити 14 мільйонів тон російської нафти на рік, Новополоцький завод – майже 10 мільйонів тон. Політичні міркування не дозволяють переносити бойові дій на територію формально незалежної Білорусі.
Навіть у крайньому випадку, коли більшість НПЗ Росії і Білорусі вдасться вразити, ще залишається з два десятки морських нафтових терміналів, які здатні забезпечити збройні сили РФ пальним за рахунок його імпорту. Таким чином, ми не можемо ніякими доступними засобами залишити збройні сили ворога без пального, це нереальне завдання. Розмови на цю тему – чиста пропаганда, а не бойова задача. Максимум, чого можна досягти, це збільшити витрати РФ на забезпечення армії пальним за рахунок здороження логістики, але це не воєнний, а економічний наслідок.
Хоча в 2023 році нафтогазові доходи РФ скоротилися, але вони становлять майже третину доходів державного бюджету. Тому удари по НПЗ вражають армію РФ не за рахунок скорочення поставок пального (цього нема і не передбачається), а за рахунок скорочення фінансових ресурсів держави. Зараз витрати РФ на війну з Україною приблизно дорівнюють нафтогазовим бюджетним надходженням, тобто фінансове джерело війни – це російська нафта. Але нанести фінансовий удар по російському бюджету можна не тільки за рахунок руйнування НПЗ, а й за рахунок руйнування експортних можливостей РФ, перш за все – руйнування морських нафтових терміналів Росії, бо більша частина експорту відправляється танкерами, а не трубопроводами. Без експорту нафти і нафтопродуктів доходи бюджету РФ неодмінно впадуть, бо продати на внутрішньому ринку ці товари не можливо. Природно, що неможливість експорту призведе до падіння видобутку нафти і скорочення виробництва нафтопродуктів.
В Росії зараз є два десятка морських нафтових терміналів, значно менше, ніж НПЗ, навіть якщо не рахувати біля сотні міні-НПЗ. На кожному з НПЗ є декілька установок первинної переробки нафти, тому одним ударом цілком зупинити НПЗ не можливо. Станом на сьогодні було нанесено тільки одного успішного удару по морському терміналу – це термінал Новатек в порту Усть-Луга на Балтийському морі, який розташований на одній площадці с заводом по переробці газового конденсату (в цьому порту два нафтових термінали).
Хоча більша частина нафтового експорту РФ йде через термінали азово-чорноморського басейну, три з яких знаходяться в Новоросійську, але крім спроб атакувати термінал в Феодосії, тут ще нічого не зроблено (з відкритих джерел не відомо, на скільки ця атака була результативною).
Зупинка роботи НПЗ призводить до зменшення експорту нафтопродуктів і до збільшення експорту сирої нафти, а зупинка роботи морських терміналів блокує експорт як нафти, так і продуктів її переробки. Тому з точки зору економічного ефекту, а саме -зменшення експортної виручки та її надходження до бюджету, більш доцільним є руйнування не російських НПЗ, а морських нафтових терміналів, в першу чергу у азово-чорноморському басейні. Мабуть, найкращими цілями будуть ті, де одночасно розташовані як переробні потужності, так і морські термінали, наприклад, Туапсе. Туапсинський НПЗ вже був успішно атакований в січні цього року.
Безумовно, такий крок проти російського нафтового експорту буде мати відчутні наслідки не тільки для РФ. Світові ціни на нафту сильно піднімуться, що буде мати вже глобальні наслідки, які зараз оцінити не можливо. Виникне не прогнозована ситуація на світових сировинних ринка, що не сподобається великим споживачам енергоносіїв та сировини – ЄС, Китаю, Індії. Це поставить Україну в сильну позицію, з якої можна вимагати (а не просити) світових велетнів поставити на місце світового божевільного.
2. Удари по НПЗ в ідеалі мають дуже потужне економічне значення. Вибити половину переробки у Європейській частині- палива для приватних авто точно не буде. І оптова ціна на сьогодні вже зросла на 10 відсотків. А після руйнування половини потужностей?