Скільки додаткових надходжень державному бюджету може дати "прогресивний ПДФО"?
Ідея запровадження прогресивного податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО), що була сформульована у презентований Міністерством фінансів України Національній стратегії доходів (далі НСД) наприкінці минулого року, призвела до жвавої дискусії в експертному середовищі.
Коротке резюме : ініціатива відповідає запитам суспільства втім "диявол", як відомо, криється в деталях. Тим більше, що виходячи з аналізу змісту НСД ми не бачимо кількісних параметрів моделі такого, прогресивного, податку. Можливо їх й не повинно там бути, але окремі політики вже встигли зробити публічні заяви, що саме прогресивний ПДФО може стати вагомим джерелом додаткових податкових надходжень в умовах необхідності додаткової мобілізації до Збройних сил України.
Тож давайте спробуємо поміркувати над двома абсолютно практичними та актуальними питаннями для нашого сьогодення: 1) які кількісні параметри прогресивного ПДФО слід розглядати до запровадження; 2) який додатковий обсяг податкових надходжень подібна новація дозволить залучити до державного бюджету України.
Відповідь на перше запитання передбачає необхідність формулювання певних припущень щодо шкали ставок та конкретних інтервалів доходу, до якого вони будуть застосовуватись. У цьому аспекті варіантів моделі податку може бути безліч, але раціональніше в процесі вибору її чисельних параметрів орієнтуватись на здоровий глузд, фактичні дані та існуючі обмеження.
Дотримуючись логіки руху від просто до складного, для початку спробуємо визначити модель ПДФО з двома інтервалами та відповідно двома ставками : основна (18%) і маржинальна.
Для обрання інтервалів доходу доречно користуватись емпіричними даними, зокрема, в нагоді тут можуть стати мікродані вибіркових обстежень Держстату щодо рівня заробітної плати у 2020 р. Виходячи з аналізу розподілу платників за шкалою величини трудового доходу можна зробити висновок, що більш як 98% усіх заробітних плат знаходяться в інтервалі від найменшої до 10 мінімальних заробітних плат.
У 2020 р. в абсолютних цифрах ця величина становила 47230 грн/міс. Частка найбільших заробітних плат (99% процентіль), що відповідаю рівню 15 мінімальних заробітних плат (відповідно 70845 грн/міс) та більше у 2020 р. склала лише 1,13%. Отже, з метою максимізації обсягу податкових надходжень виходячи з цього виглядає раціональною пропозиція встановити маржинальну ставку ПДФО в діапазоні від 10 мінімальних заробітних плат та вище.
Стосовно величини граничної ставки ПДФО логіка рішень може бути продиктована двома обставинами.
Сучасна теорія оптимального оподаткування має в своєму арсеналі багато корисних напрацювань для пошуку відповіді на питання оптимальної маржинальної ставки персонального податку. Найулюбленішою в українському експертному середовищі, незважаючи на усі зауваги щодо її практичної реалізації, є модель Артура Лаффера. Нагадаємо, що вона визначає залежність обсягу податкових надходжень від граничної ставки податку. Тому, якщо ставити питання про граничну (найвищу) ставку ПДФО, що дозволяє максимізувати податкові надходження, аналітичний інструментарій цієї моделі може бути використаний для пошуку відповіді на перше питання.
Залишаючи поза увагою значну частину аналітичних викладок і технічних подробиць, зазначимо, що з точки зору моделі Лаффера, ставка податку (t), яка максимізує обсяг податкових надходжень визначається за формулою: де параметр Ꜫ характеризує еластичність пропозиції праці за відпрацьованим часом для відповідного інтервалу доходу, до якого така ставка буде застосовуватись. Згідно все тими ж даними Держстату щодо рівня заробітних плат у 2020 р. ми можемо розрахувати еластичність пропозиції праці для найманих працівників з доходов вище 10 мінімальних заробтіних плати. Ця еластичність дорівнює 1,33%, тому згідно з наведеною вище формулою оптимальна маржинальна ставка ПДФО, що дозволяє максимізувати податкові надходження для бюджету, буде становити ≈42,9%!
Але теоретичні викладки завжди потрібно коригувати на прагматичні обставини. У цьому контексті, раціонально взяти до уваги величину граничної ставки персонального прибуткового податку в країнах східноєвропейського регіону, з якими Україна буде конкурувати за робочу силу.
Оскільки мова йде про високі ставки та високі доходи, то найбільше їх значення будуть стосуватись найкваліфікованіших працівників. Як засвідчує світовий досвід, "податковими кочівниками" (tax nomads) виступають, як правило, високооплачувані працівники, саме тому у багатьох країнах світу боротьба за них відбувається шляхом встановлення сприятливих податкових умов та різного роду преференцій.
Наприклад, Фінляндія застосовує пільговий податок на іноземних експертів (foreign expert tax) з фіксованою ставкою 32% на заробітну плату у джерела доходу. У цей же час гранична ставки для громадян становить 44%. Спеціальні (пільгові) відрахування передбачено для запрошених на роботу в Ізраїль кваліфікованих іноземців і тд і тп.
Отже, згідно з податковою базою даних Єврокомісії у сусідніх з нами країнами встановлені наступні граничні ставки податку : Естонія (20%), Латвія (30%), Литва (32%), Польща (32%), Чехія (23%), Словаччина (25%), Угорщина (15%), Молдова (12%), Румунія (10%), Болгарія (10%), Греція (44%). Виходячи з цих даних, компромісним рішенням виглядає запровадження в Україні маржинальної ставки на рівні 30%!
У наступній таблиці наведені дані стосовно того який обсяг додаткових податкових надходжень дозволить залучити до державного бюджету України встановлення ПДФО з двома інтервалами доходу і, відповідно, двома ставками податку. Для розуміння альтернативи оцінки наведені для моделі з двома різними граничними ставками (30 та 40%), оскільки теоретичні та практичні міркування диктують різні параметри.
Інтервал доходу | Ставка 30% | Ставка 40% |
до 10 мінімальних з/пл | Без змін | Без змін |
більше 10 мін з/пл | +3,6% | +6,7% |
У перерахунку на цифри 2023 року у випадку запровадження ставки ПДФО на рівні 30% для трудових доходів більше 10 мінімальних заробітних плат (67 тис грн/міс) додатковий обсяг податкових надходжень склав би майже 15 млрд грн, а у випадку зі ставкою 40% - 27,8 млрд грн. Ні про які 720 млрд грн коштів потрібних на додаткову мобілізацію, про які заявила керівниця комітету Верховної ради з питань бюджету, тут не йдеться.
Ложка дьогтю в діжці меду. У випадку збереження недостатньої інституційної спроможності контролюючих органів та наявності альтернативної системи оподаткування доходів зі значно меншим рівнем податкового навантаження, існує велика ймовірність тінізації високих заробітних плат. Тому рішення потрібно у цій сфері приймати комплексні та виважені.
Та держава молитися повинна на роботодавців, які в білу платять високі зарплати. Але як показує практика, довбограї в Україні ніколи не переведуться.
Запровадьте конфіскацію майна за несплату податків. і податки збільшаться у 10-20 разів. У нас чорна-чорна тіньова економіка через відсутність покарання.
Тож ідея - дебільна.
ТУТ ПРОБЛЕМА ДОВІРИ ДО ПРАВЛЯЧОГО РЕЖИМУ!!!
коли якийсь недоумок, що тимчасово керує бюджетним комітетом ВР, вважає платника податків "гусаком для обскубування" говорити про рівність відносин з державою зайве. а це якщо додати корумпованість рагулів з СН та кругову поруку зеленого шапітолія.
Взять все, да и поделить...