3281 відвідувач онлайн
8 874 18

Залужний і проблеми економічної політики

Залужний

Зараз, коли Залужного вже звільнено з посади головнокомандувача ЗСУ, можна спокійно, без політичної ажитації, обговорити суть його "останнього слова", оприлюдненого на сайті CNN за кілька днів до офіційного звільнення.

Стаття Залужного викликала хвилю коментарів і обговорень, перш за все – політичних, хоча стаття не про політику і не про економіку, а про оборону України, але я не бачив жодного коментаря до статті з точки зору економічної політики. Війна є дуже затратною справою, тому економічні аспекти війни оминути не можливо.

Залужний в цій статті наполягає на необхідності зміни стратегії ведення бойових дій: "Основною причиною зміни стратегії, форм і методів застосування сил, безумовно, є розвиток озброєння і техніки, особливо безпілотних комплексів, використання яких набуло масового характеру і дозволяє виконувати широкий спектр завдань, який постійно зростає".

Для виходу з позиційної війни, яка не вигідна Україні, потрібне застосування новітніх видів озброєння, в першу чергу – безпілотних систем.

Залужний не уточнює, чому нам не вигідна позиційна війна, але це доволі очевидно: у нас значно менше ресурсів усіх видів (людських, фінансових, матеріальних), ніж у ворога. В позиційній війні наші ресурси закінчяться раніше, не дивлячись на допомогу країн Заходу, бо ця допомога зовсім не достатня для перемоги над Росією (я наводив порівняльні цифри залучення ресурсів Заходу для перемоги над Іраком у війні в Кувейті).

В умовах неможливості отримати перевагу у ресурсах, єдиним джерелом перемоги є володіння новітніми технічними засобами, яких нема у ворога, про що я теж писав на прикладі перемоги Японії над Росією в 1905 році. Обсяг і мобілізація ресурсів – це вже не військова проблема, це проблема економічної політики.

Залужний далі пише, що зараз діє низка факторів, які впливають на рішення шукати нові форми застосування сил оборони. Такими факторами він називає:

  1. Скорочення військової допомоги через нестабільність політичної ситуації навколо України.
  2. Висока ймовірність розпалювання Росією нових конфліктів для відвернення уваги Заходу від допомоги Україні.
  3. Вичерпання у наших партнерів запасів ракет і боєприпасів для артилерії та протиповітряної оборони через високу інтенсивність бойових дій в Україні та неможливість їх швидкого виробництва на фоні глобального дефіциту порохових зарядів.
  4. Неефективність санкційної політики, що призводить до розгортання потужностей військово-промислового комплексу Росії та її держав-партнерів. Це дозволяє Росії, як мінімум, успішно вести позиційну війну на виснаження.
  5. Значна перевага в мобілізації людських ресурсів противника та неспроможність державних інституцій України покращити стан укомплектованості Сил оборони без застосування непопулярних заходів.
  6. Недосконалість нормативно-правової бази, що регулює ВПК нашої країни, та часткова монополізація цієї галузі призводять до ускладнень у виробництві вітчизняних боєприпасів, як наслідок – поглиблення залежності України від поставок партнерів.
  7. Невизначеність подальшого характеру збройної боротьби такого масштабу, як наслідок - складності для наших союзників визначення пріоритетів підтримки.

Всі перелічені фактори так чи інакше стосуються економічної політики.

Фактори 1 та 2 мають абсолютно очевидний економічний підтекст: щоб уникнути тотальної залежності від іноземної допомоги, потрібна нова індустріалізація України, втрата за роки незалежності двох третин обробної промисловості є причиною неспроможності України виробляти продукцію, необхідну для війни. Зараз наш ВПК спроможний задовільнити біля 5% потреб ЗСУ, решта покривається за рахунок іноземної допомоги, що робить її скорочення смертельно небезпечним. Занепад стосується не тільки ВПК, а взагалі промисловості, наприклад, в FPV-дронах нема жодного компоненту військового призначення, майже всі компоненти виготовляються на китайських (не західних!) цивільних підприємствах. Без власної промисловості компенсувати скорочення військової допомоги нема чим.

Фактор 3 так само має економічну основу. Ясно, що на складах західних країн було мало ракет та снарядів, бо вони не збиралися воювати. Проблема в тому, що західна економіка не спроможна виготовити обіцяний Україні в 2023 році 1 мільйон снарядів, в той час як Росія вже виходить на власне виробництво 2 мільйонів на рік, а ще отримує від Північної Кореї не менше мільйона.

Економіка ЄС на порядок більша, ніж економіка Росії та Північної Кореї разом. У чому ж справа? Є дві версії, які ми чуємо від європейських політиків. Перша: в ЄС не вистачає виробничої потужності, а приватні виробники не бажають йти на ризик нарощування потужності без гарантії довгострокових контрактів.

Друга версія: потужності достатньо, але приватні виробники мають підписані контракти з третіми країнами, тому не можуть виробляти боєприпаси для України, бо порушать раніше підписані контракти. В обох версіях суть одна – приватний бізнес не може адекватно реагувати на термінові потреби війни. В Росії та Північній Кореї таких проблем нема, бо виробництво боєприпасів державне і не має конфлікту з приватним інтересом. В результаті на 10 пострілів росіян наша артилерія відповідає одним-двома.

Фактор 4: санкції проти Росії просто ще раз довели факт, який багато років демонструють Іран та Північна Корея, - санкції не діють, економіка Росії, Ірану, Північної Кореї не розвалилася. Ці країни швидко навчилися їх обходити через купу інших країн, які не приймають участь в санкційній політиці Заходу, наприклад, через Китай, Казахстан, Киргизстан та десятки інших.

Сучасна ринкова економіка і сучасні економічні санкції несумісні. Санкції є самообманом тих, хто їх запроваджує, і обманом країн, які стають жертвами підсанкційних держав. Санкції не можуть досягти мету, на яку направлені – економічно примусити до відмови від агресивної та небезпечної політики. На військову промисловість Росії можуть подіяти не санкції, а фізичне руйнування, але для цього необхідно, щоб український ВПК був спроможний надати необхідні засоби.

Фактор 5 є прямим звинуваченням політичної влади України в неспроможності укомплектувати Збройні сили. На ці звинувачення Зеленський відповідав, що він проти мобілізації 500 тисяч людей, бо для їх забезпечення не вистачає ресурсів. Це не виправдання, це визнання власної неспроможності в справі економічної мобілізації. Коли під час війни, яка вирішує, бути країні, чи не бути, держава витрачає на воєнні цілі тільки 25% ВВП, то це означає, що влада неспроможна управляти державою.

Якби Україна витрачала на війну 50% ВВП, у нас були б ресурси не тільки на забезпечення 500 тисяч мобілізованих, а й на 1 мільйон (більш детально про економічну мобілізацію я писав в спеціальній статті). Трагедія в тому, що при всій очевидній неадекватності влади вимогам війни закон не передбачає інструментів зміни неспроможної влади. Коли генерал звинувачує президента в неспроможності, то змінюють генерала, а не президента.

Фактор 6 продовжує звинувачення влади в неспроможності управління країною. В країні 10 років йде війна, а політики не можуть прийняти необхідну нормативно-правову базу для військової промисловості. Це звучить абсурдно. Але проблема ще гірша, бо нормативно-правова база є юридичним оформленням стратегії управління ВПК, а цієї стратегії як не було, так і нема. Більш того, ніхто в державі не займається створенням такої стратегії.

Фактор 7 – це цілком об’єктивна проблема, дійсно, ніхто не може зараз передбачити подальший перебіг бойових дій. Така складність не тільки не дає можливість нашим партнерам визначити пріоритети підтримки, вона так само не дає можливості планувати наші власні витрати. Невизначеність вимагає застосування адаптивного планування з постійною корекцією планів у відповідь на зміну характеру бойових дій. Це дуже складана бюрократична машина, якої ми не маємо, і на жаль, не намагаємося створити.

Залужний в своїй статті обмежується завданнями на 2024 рік, хоча абсолютно очевидно, що перелічені фактори – довгострокові, вони не обмежуються поточним роком. Завдання на 2024 рік він визначає так:

  • створення системи забезпечення сил оборони високотехнологічними засобами;
  • запровадження нової філософії підготовки та ведення бойових дій з урахуванням обмежень;
  • в результаті в найкоротші терміни освоїти нові можливості для ведення бойових дій.

Зрозуміло, що друге і третє завдання мають сенс, якщо виконується перше, бо за відсутності високотехнологічних засобів ні нова філософія бойових дій, ні нові можливості їх ведення не виникнуть. Джерелом високотехнологічних засобів може бути або власне виробництво, або поставки з країн Заходу.

Зараз перше джерело мізерне, ВПК України – це деградовані залишки ВПК СРСР, зараз навіть таку нескладну зброю, як міномети та міни для них, ми самотужки зробити не можемо, бо нема місцевого виробництва оптики та пороху. Нові виробництва, які не успадковані від СРСР, почали масово виникати тільки в останній рік.

Але що прикро, поставки техніки з західних країн не включають нові високотехнологічні засоби, які можуть забезпечити перемогу над Росією, тому технічний рівень Збройних сил України не має принципової переваги над технічним рівнем російської армії. Джерело такої політики Заходу - страх перед параноїдальною поведінкою Путіна. Ми можемо засуджувати таку політику, але ми маємо рахуватися з її наявністю і її наслідками – Захід не дасть нам зброю для стримування Росії.

Вихід полягає тільки в одному: отримання нових технологій з Заходу і створення на їх основі виробництв в Україні, тобто це є стратегія нової індустріалізації України. Фінансування такої індустріалізації можна забезпечити за рахунок коштів ЄС. Що показово, керівники країн Заходу розуміють таку стратегію, самі її пропонують і навіть вже ведуть пошуки шляхів передачі Україні ліцензій, які в більшості належать приватним компаніям.

В статті Залужного не конкретизується, про забезпечення якими високотехнологічними засобами йде мова. Зрозуміло, що така конкретизація не доречна в публічній дискусії, це тема для вузького кола. Але якщо мова йде про 5 місяців в 2024 році, то це засоби, які вже розроблені, випробувані і задіяні на фронті. Принципово нові технічні засоби в такий термін до бойових дій залучити не можливо. Тому в 2024 році, в найкращому випадку, ми залишимося на технічному рівні російської армії, що не вистачить для перемоги.

Зараз вже зрозуміло, що найновішими високотехнологічними засобами є не просто дрони, а дрони, які мають штучний інтелект і які мають можливості взаємодіяти між собою без втручання оператора. Тобто це зграя різних дронів – розвідників, бомбардувальників, камікадзе тощо, які спроможні самостійно знайти ціль і знищити її далеко від кордонів України.

Жодна армія світу ще не має такої зброї, і тут є шанс отримати технічну перевагу над росіянами, якщо США і інші країни Заходу будуть дотримуватися започаткованої політики недопущення Китаю до нових технологій виробництва мікрочипів (новіших за 10-нанометрові технології). Щоб отримати таку зброю, ми маємо не просто очікувати її появи на Заході, а вже зараз стати учасником її розробки, випробування і виробництва. Ну і де наша державна програма досліджень штучного інтелекту, затверджена урядом і Верховною радою? Її хтось підготував?

В переліку способів виконання безпосередніх операцій сучасної війни, який наводить Залужний, першим номером вказані операції щодо скорочення економічних можливостей ворога. Станом на сьогодні в цьому напрямку ми не можемо зробити практично нічого: економіка Росії не тільки не скорочується, вона зростає.

Причини цього очевидні: економіка Росії примітивна, але стійка, бо базується на видобутку і експорту нафтогазових ресурсів. Ми як велике досягнення вітали чотирьохрічну програму допомоги ЄС на 50 мільярдів євро, але для Росії ця сума дорівнює нафтогазовим доходам за 4 місяці, а не роки.

Західні санкції скоротили нафтогазові доходи, але не принципово, економічну можливість ведення війни ці санкції не зачепили. По суті, економічні санкції мали два головних види: (1) відмова від закупівлі російської нафти та газу, (2) введення обмеження ціни на російську нафту через страхування танкерів, що її транспортують. Проти першого виду санкцій Росія знайшла протидію шляхом продажу нафти Китаю та Індії, проти другого виду санкцій протидія була ще простішою – Росія за два роки скупила достатньо танкерів, щоб наплювати на ці санкції.

Скорочення економічних можливостей Росії можна досягти тільки фізичним руйнуванням її нафтогазового сектору. З початку 2024 року ми бачимо удари безпілотними апаратами по нафтогазових підприємствах від узбережжя Балтики до Волгограду, що не може не радувати, але нафтогазовий сектор Росії величезний і розкиданий на тисячі кілометрів по території Росії, тому для його руйнування нинішніх технічних засобів не вистачить. Тільки велика кількість дронів зі штучним інтелектом може виконати завдання в лічені дні зруйнувати нафтогазовий сектор економіки Росії.

В статті Залужного описані обставини, цілі і засоби ведення операцій сучасної війни, але він ні слова не каже про необхідні для цього ресурси. Зрозуміло, що оцінка ресурсів і створення засобів управління ресурсами не є завданням військового командування, завдання військових – воювати. Ресурсами їх має забезпечувати держава (волонтерське забезпечення ресурсами – наслідок неспроможності держави). Зараз в державному управлінні ресурсами війни є дві величезні проблеми:

  • недостатня економічна мобілізація для війни,
  • відсутність науково-технічної політики держави.

Доки держава не буде перейматися цими проблемами, доти військові проблеми, описані Залужним, не будуть мати вирішення не тільки в 2024 році, а й надалі. Уповання на закордонну допомогу замість мобілізації власних ресурсів вже зараз обертається додатковими загиблими бійцями на фронті. Далі краще не буде. Відсутність науково-технічної політики ніколи не дасть нам технічної переваги в озброєнні, а в симетричному змаганні на виснаження Росія завжди матиме перевагу.

Якщо стаття Залужного буде доповнена довгостроковими цілями, оцінками ресурсів і методами управління ресурсами, то вона може розглядатися як зародок стратегії українського ВПК. Можливо, після звільнення у Залужного буде можливість і бажання зайнятися цією проблемою. Без лідера такого рівня суспільної довіри її не зрушити.

Топ коментарі
+9
Розумний аналіз
показати весь коментар
09.02.2024 14:45
+5
Перед тим як формувати економічну політику і робити технічний прорив - потрібно зібрати команду порядних , ідейних професіоналів , які зможуть вирішити цю задачу . Але суть проблеми полягає в тому - чи потрібно це народу України ,який до цих пір на 60% підтримує зелених імбіцилів .

Люди не хочуть брати на себе відповідальність ,а хочуть жити в ілюзії . Тому маємо те що маємо . Але війна - це жорстока реальність , яка руйнує ілюзії .
показати весь коментар
09.02.2024 18:52
+3
Дуже небезпечні тези озвучуються, типу "ринкова економіка не може нічого нормально реагувати".
Ринкова економіка чудово реагує. Якщо їй давати працювати. У нас же будь-яку ініціативу людей, підприємців - навмисно душать. Бо треба зробити в країні "концтабір", і саме для цього їм треба, щоби в країні було якнайбільше безпорадних людей.
Все те саме, що "більшовики" робили і 100 років тому- із "розкулаченням", "колективізацією", репресіями- вони роблять і зараз, за тими самими "методичками". Бо вони, ці "зелені більшовики" - будують тут совок, кндр і росію. От і все.

Треба не збільшувати відсоток ВВП на військові видатки, а, передусім, збільшувати сам ВВП. Тоді і видатки на оборону, пропорційно, будуть зростати.
Збільшення ВВП це, передусім - лібералізація економіки, скорочення перевірок, скорочення податків, стимулювання бізнесу, більше коштів для регіонів і т.д.
Треба дати громадам можливість самим розпоряджатися грошима якнайбільше, та можливість самим без обмежень фінансувати бригади. Максимально налагоджувати військове виробництво - зниженням податків, пільгами, зменшенням перевірок, дати нормальну "броню" для спеціалістів, робітників.
Промисловість України, її людський та технічний потенціал цілком здатні (все ще) закривати багато позицій, необхідного для ЗСУ обладнання, озброєнь, ***********.
Треба не заважати просто, та створити хоча б мінімальні умови.
показати весь коментар
10.02.2024 06:20
Коментувати
Сортувати:
Нащо цей триньдьож про "економічну політику", коли країна, під проводом зеної шайки, впевнено крокує під сапог рашистів?
показати весь коментар
09.02.2024 12:33 Відповісти
Розумний аналіз
показати весь коментар
09.02.2024 14:45 Відповісти
Заморозка конфлікту не вирішує проблем - і приведе лише до швидкої окупації - з великими жертвами в недалекому майбутньому.
показати весь коментар
09.02.2024 18:49 Відповісти
Перед тим як формувати економічну політику і робити технічний прорив - потрібно зібрати команду порядних , ідейних професіоналів , які зможуть вирішити цю задачу . Але суть проблеми полягає в тому - чи потрібно це народу України ,який до цих пір на 60% підтримує зелених імбіцилів .

Люди не хочуть брати на себе відповідальність ,а хочуть жити в ілюзії . Тому маємо те що маємо . Але війна - це жорстока реальність , яка руйнує ілюзії .
показати весь коментар
09.02.2024 18:52 Відповісти
Дуже небезпечні тези озвучуються, типу "ринкова економіка не може нічого нормально реагувати".
Ринкова економіка чудово реагує. Якщо їй давати працювати. У нас же будь-яку ініціативу людей, підприємців - навмисно душать. Бо треба зробити в країні "концтабір", і саме для цього їм треба, щоби в країні було якнайбільше безпорадних людей.
Все те саме, що "більшовики" робили і 100 років тому- із "розкулаченням", "колективізацією", репресіями- вони роблять і зараз, за тими самими "методичками". Бо вони, ці "зелені більшовики" - будують тут совок, кндр і росію. От і все.

Треба не збільшувати відсоток ВВП на військові видатки, а, передусім, збільшувати сам ВВП. Тоді і видатки на оборону, пропорційно, будуть зростати.
Збільшення ВВП це, передусім - лібералізація економіки, скорочення перевірок, скорочення податків, стимулювання бізнесу, більше коштів для регіонів і т.д.
Треба дати громадам можливість самим розпоряджатися грошима якнайбільше, та можливість самим без обмежень фінансувати бригади. Максимально налагоджувати військове виробництво - зниженням податків, пільгами, зменшенням перевірок, дати нормальну "броню" для спеціалістів, робітників.
Промисловість України, її людський та технічний потенціал цілком здатні (все ще) закривати багато позицій, необхідного для ЗСУ обладнання, озброєнь, ***********.
Треба не заважати просто, та створити хоча б мінімальні умови.
показати весь коментар
10.02.2024 06:20 Відповісти
Основне питання для автора, який це написав: як можна збільшити ВВП і при цьому мобілізувати мільйон працівників підприємств? Якщо на підприємстві нема кому працювати, то воно буде більше виробляти чи менше?
показати весь коментар
10.02.2024 09:34 Відповісти
Гарний аналіз для нового прем*єра Залужного В.Ф.
показати весь коментар
10.02.2024 11:33 Відповісти
Виглядає нереалістично в наших умовах, але це бодай якась стратегія перемоги. Мабуть саме тому Залужного і попросили, що він піднявся над президентом, у якого немає часу на стратегії)
показати весь коментар
12.02.2024 00:47 Відповісти
Проблема України не у відсутності ******** розумних і мотивованих спеціалістів, а у корумпованій неповороткій владній верхівці, яка роздає індульгенції зрадникам, розкрадачам, а також і сама любить побалувати наближених хлібними посадами. Наша біда - це ручне управління державою, васальна залежність всіх міністерств і відомств від Єрмака і офісу, бажання Зеленського сподобатися народу, як електорату, розправа з іншодумцями і патріотами, страх перед пресою
показати весь коментар
12.02.2024 09:48 Відповісти
эта статья, статья Залужного просто детально раскрывает "Закон Украины про мобилизацию", в котором говорится не только про мобилизацию "cannon fodder" в ЗСУ, а и про мобилизацию экономики.
Только все почему-то читают первую часть ЗУ про мобилизацию, а вторую часть игнорируют, результат как говорится "на лицо" уже в 2023году вылезло, и если дальше игнорировать вторую часть ЗУ то просто люди закончатся как в ЗСУ так и в экономике, да и сама Украина.
показати весь коментар
12.02.2024 10:05 Відповісти
Так виглядає, що пережити нам Зеленського - це те саме, що совєцьку владу. Д-У-У-У-У-У-Ж-Е вже багато від нього шкоди!
показати весь коментар
15.02.2024 11:02 Відповісти
Усе чітко логічно розписано. Якби ж то оборона ішла по моделі Залужного - він дав напрямок одного з небагатьох виходів залишитись в живих. Але ті хто "по приколу" - не від цього і не для цього, вони так не зможуть.
показати весь коментар
07.04.2024 00:20 Відповісти